Читати книгу - "Я не про це мріяла чи Потрапила, так потрапила, Тетяна Барматті"

Розділ 10 – Жіночий рай.

– С-Світлана ... – з шипінням видихнув Ларі і почав повільно нахилятися до мене, витягаючи губи трубочкою.

Накривши чужі губи долонькою, я похмуро подивилася на приголомшеного чоловіка. Може у них тут мої рухи тіла, щось на кшталт «зеленого світла» для чоловіків? Я так і не дізналася ні місцевих законів, ні правил поведінки. Хоча, з моїм везінням, знай – не знай, користі від цього було б все одно мало.

Змахнувши кілька разів своїми пухнастими віями, Ларі приречено зітхнув, прикривши на кілька секунд очі, а потім випростався і поповз далі, наче нічого не було. Я теж зітхнула, з-під вій спостерігаючи за незвично серйозним і навіть якимось похмурим чоловіком. Довела я його, здається, навіть нічого до ладу і не зробивши. Але ж провини моєї в тому немає, весь змій цей прибитий з печери. Так-так, все він.

Вирішивши трохи підбадьорити чоловіка, я провела пальчиком по його грудях, довірливо опустивши голову до його плеча. І так добре мені в цей момент стало. Навіть голова до цього буквально здавлена з усіх боків, ніби полегшала, від чого я блаженно заплющила очі, ледь не муркочучи собі під ніс.

Так, пригрівшись і розслабившись остаточно, я тільки й могла, що іноді розплющувати очі і стежити за тим, чи довго нам ще повзти. І, напевно, краще б я взагалі прикинулася мертвою, адже вкотре розплющивши одне око, я буквально зіткнулася поглядом із Саном. Виглядав чоловік, м'яко кажучи, погано. Щоправда, варто було цьому різнобарвному хвостику побачити нашу парочку, як він весь підібрався і наступної миті перегородив нам шлях.

– Ларі? Світлано? Що трапилося?

– Все добре... – протяжно зітхнула я, і мої груди колихнулися в такт мого зітхання, притягнувши до себе погляд Сана.

Сан, наче заворожений, не відривав погляду від моїх грудей, а в мене закралися підозрілі думки, а чи бачили ці чоловіки взагалі жіночі груди? Та й як у них пари взагалі утворюються, якщо після повноліття всі починають дичіти? Може й дичіють вони від надлишку тестостерону, а жінки, бо незадоволені? Я знала! Незадоволена жінка – зла жінка. Тікати звідси треба швидше.

– Сан! – Я помахала однією рукою перед обличчям чоловіка, а другою прикрила груди.

– А?

– Живий? – хмикнула я.

– Що?

– Ну, якщо нічого, тоді давай потім побалакаємо, мені б переодягтися.

– Так, звичайно. Я проводжу.

Знизавши плечима, наскільки взагалі дозволяла мені моя поза, я вирішила ще трохи відпочити, відкинувши голову на плече Ларі. Сан повз поруч, задумливо хмурячись і іноді поглядаючи в наш бік, наче вирішуючи щось для себе.

– Ларі, якщо втомився, я можу забрати Світлану, – запропонував чоловік добродушно, а я внутрішньо хмикнула. Втомився, ага.

– Все добре, – видихнув Ларі і притис мене до себе щільніше, змістивши руку зі спини нижче.

Піднявши брову, відчуваючи руку чоловіка на своїх нижніх дев'яносто, я вирішила не обурюватись. Несе, гріє, ніч провів під дверима печери. Загалом, я нічого не зрозуміла і не помітила. Щоправда, не минуло й кількох хвилин, як ми опинилися біля дверей у мою кімнату, а я вже стояла навпроти чоловіків.

– Дякую за допомогу, – посміхнулася я Ларі. – Про свою обіцянку я пам'ятаю і обов'язково її виконаю, – запевнила я, розвертаючись до дверей.

Помітивши краєм ока здивованого і нічого не розуміючого мого доблесного сторожа, я не змогла стримати посмішки. Тане лід, як шоколад на сонці. А все завдяки кому? Все завдяки мені! Нічого, побуде поруч ще трохи і точно нормальним стане.

– Сан! – Відчинивши двері, схаменулась я. – Зможеш пізніше зайти до мене? Або скажи куди, я сама прийду.

– Я буду в тебе за годину, – кивнув чоловік, розправивши плечі і скоса подивившись на Ларі.

– Добре, дякую, – видихнула я і підморгнула похмурнілому Ларі. Мені, звичайно, чоловічі розбірки не потрібні, але й кривдити свого рятівника я нікому не дам!

Привела я себе до ладу хвилин через тридцять, п'ятнадцять з яких я в буквальному сенсі відмокала в досить гарячій воді, боячись захворіти. Отже, зробивши всі ранкові процедури і одягнувши легку сукню з білизною, яку приніс мені на примірку Ларі, я із задоволенням приступила до сніданку. Його мені, до речі, доставили за час моєї відсутності у ванній кімнаті.

Звичайно, той факт, що хтось заходив до моєї кімнати, поки я була у ванній, не міг мене не напружувати. Втім, подумавши над цим, я вирішила не зациклюватися. У мене є два пухнасті захисники, які точно не дадуть нікому не те, що підглядати за мною, затриматися довше, ніж потрібно в кімнаті.

Як тільки я доїла свій сніданок і задоволена розвалилася на стільці, у двері постукали. Дозволивши увійти, я з задоволеною усмішкою спостерігала за Саном, що вповзав у мою кімнату. Все-таки, як добре на людину впливає гаряча ванна і ситий сніданок, відразу всі проблеми стають несуттєвими і такими, що легко вирішуються.

– Про що ти хотіла поговорити? – Одразу ж спитав чоловік, зачинивши за собою двері.

– Перш ніж ми перейдемо до справи, я хотіла б поцікавитись… – пробурмотіла я. Мене ніяк не залишали думки про те, як нагшаси створюють сім'ї. Адже не маючи емоцій, вони не можуть закохатися чи можуть? – Як у вас створюють сім'ї?

– Ти обрала першого чоловіка? – Приголомшив мене чоловік і сам застиг, вп'явшись у моє обличчя поглядом.

– Я нікого не обирала! – Випалила я поспішно. – Що означає першого чоловіка? Тобто чоловік у вас не єдиний?

Сан після моєї відповіді видихнув, прикривши на секунду очі, але варто було мені почати ставити запитання, як він знову застиг, з побоюванням на мене зиркнувши. А мене буквально переповнювали емоції, зневіра. Невже я справді потрапила у світ, де багатомужжя вважається нормою?

Моя уява, наче по клацанню пальців, одразу ж підкинула мені кілька досить цікавих картинок, де я в оточенні кількох нагшасів, які пестять мене своїми хвостами, руками, губами. В голові відразу ж сплив той момент, як хвіст Ларі погладжував мене по нозі, навіть мурашки по шкірі розбіглися. Здається, добре мене тоді пробрало.