Читати книгу - "Стосунки на годину і більше, Емілія Дзвінко"

— Мені подобається як ти формулюєш питання, — хвалить мене Кирило. 

— Переходь вже до справи і їдь собі. — підганяю хлопця. — Я хочу виспатися, щоб не спізнитися на першу пару.

— Вікторія з Артемом з якихось причин вирішили залишитись в Україні, тому мені треба, щоб ти місяць, максимум два вдавала мою дівчину. Я не можу тебе ніким замінити, бо нас вже бачили разом деякі мої партнери по роботі і журналісти, що були на благодійному заході. 

— А чому ти не знайдеш собі справжню дівчину? — питаю в Кирила. — Так буде значно простіше і вдавати нічого не треба буде.

— Це не твоя справа, — одразу дратується Кирило. — Я розкажу тобі все, що треба знати. У решту — можеш не лізти. У мене є своє життя, у тебе — своє. 

— Як скажеш, — погоджуюся я, бо не налаштована знову на сварки. На сьогодні досить вже. 

— Лео усі деталі ми зможемо обговорити завтра, — продовжує Кирило діловим тоном. — Мій юрист підготує договір і якщо тебе все влаштує у ньому, то ми його підпишемо. Крім цього до завтра в тебе буде час подумати, що саме ти хочеш в замін за допомогу мені. Я вже казав, що в межах розумного, варіантів в тебе досить багато. Я багато чого можу.

— Я хочу, щоб ти перекрив частину витрат за грантом від Французького інституту моди і профінансував мої дві колекції одягу. Це все. —  кажу Кирилу свої умови.

Цього разу вирішую скористатися його фінансовими можливостями, раз доля нас вкотре зіштовхує лобами.

— Я згоден, — Кирило подає мені свою руку для потискання, я протягую свою. Від цього дотику  мурахи знову бешкетують на тілі, але я ігнорую, бо він не той, хто мені потрібен.