Читати книгу - "Пристрасть спотворює все, Юлія Міхаліна"

Тут настала черга дивуватися Олегу та Маргариті. Дивно, що Буря вмотав, не попрощавшись, але Рита була рада за нього. Давно здогадувалася, що той хоче все кинути, та не в змозі зійти з дистанції на півдорозі. Тепер усе стало на свої місця. Вона щиро сподівалася, що життя у друга складеться.

– Перед відставкою я віддав розпорядження, щоб з тебе зняли звинувачення, Олеже, – продовжував радувати новинами Одинцов.

Тут дівчина не втрималася, усміхнулася. Подивилася на Олега, накрила долонькою його руку і цмокнула у щоку. Знала, як це важливо для чоловіка. Якщо для неї свобода – значить життя поза золотою кліткою, для Чернишевського це очищення імені. І хоч коханий ніяк не показав радості, побачила, як блиснули очі та відчула, як зневірено напружився.

– Дякую, – замість чоловіка подякувала Рита.

– А ви що плануєте?.. – перевівши погляд з лиця на праву руку дівчини, на безіменному пальчику якої блищало та сама обручка.

– Олег заміж кличе, – повівши плечем, зізналася Маргарита, відчуваючи, як у ці миті стіна між нею і батьком поступово руйнується, – Для мене штамп взагалі не головний, і не найкращий час, але… Не знаю, що з цього вийде.

– Я думаю залишити будинок та виноградники, – подав голос Чернишевський, – Хочу зберегти невелике виробництво, яке дозволить для початку залишитися на плаву. Ще планую зайнятися кіньми, декілька вже є. Невеликий досвід у спілкуванні з ними також мається. Потрібно знайти хорошого спеціаліста, який допоможе у розведенні. У перспективі можна відкрити невеликий іподром та приватну школу. 

Для Рити ця заява не стала сюрпризом. Олег неодноразово обговорив з нею своє бажання, сумніваючись у правильності рішення, але саме у цьому дівчина його повністю підтримувала. Нехай вино та виноградники були частиною минулого, це та частина, яка справді їй подобалася. А любов до коней та швидкості – її ключова пристрасть. Те, що коханий повністю розділив її захоплення, говорило ще раз про невипадковість подій.

Маргарита бажала повернутися до того будинку Чернишевського. Знову прокотитися на своїй Пристрасті, яка дивом уціліла під час пожежі. Побачити виноградні поля, відчути на губах терпкий присмак напівсолодкого вина з нотами смородини та ароматом ванілі. Нехай виглядає як чортове дежавю, з посиланнями на минулі дні, але саме це не хотілося втрачати.

– Впевнений, що все у вас вийде. Я завжди підтримаю, – піднімаючи келих, посміхнувся Одинцов. Але тут же стрепенувся, почувши на тлі бій курантів, – Ой, уже дванадцята!

– Олег, шампанське! – схопившись, вигукнула Маргарита.

Чернишевський, підхопивши пляшку, з легкістю відкоркував, догодивши корком кудись у стелю. Поспіхом, розхлюпуючи по столу, розлив по вчасно підставлених дівчиною келихах.

– З Новим роком! – приймаючи фужер, урочисто промовив Андрій Михайлович на останніх секундах опівнічного бою годинника.

– Можна я скажу? – відсмикнувши келих перш ніж цокнутися, несміливо запитала Рита. Отримавши схвальні кивки від чоловіків, з легким сумом вимовила: – Моє життя дуже неоднозначна штука. Всіляке було, і хороше, і погане… Занадто багато поганого, я б сказала, – відчула, як Олег притяг до себе й обійняв за плечі, уткнувшись носом у маківку, – Але я рада, що події привели мене сюди. Нас багато всього чекає попереду... – швидкий погляд на батька, – Чесно кажучи, не уявляю, як ми далі справлятимемося і чим у результаті все обернеться. Сподіваюся, що початок, встановлений сьогоднішньої ночі, стане відправною точкою для всіх нас до нового життя та щастя. Що в нас вийде почати з чистого аркуша, залишивши лиха в минулому. Хоч би що там було, я рада, що жива. Що ви живі. Що ви поруч. Тільки, будь ласка, не залишайте мене більше ...

З дзвоном цокнулася об фужери чоловіків. Відвернулась, уткнувшись у груди Олега, ховаючи сльози, що не вчасно накотилися. Почула, як батько за спиною тихо прошепотів:

– Господи, дівчинко моя. Вибач, що змусив тебе так довго чекати. Я більше ніколи...

– Маргаритка, кохана, – міцно стискуючи в обіймах, Чернишевський твердо заявив: – Я обіцяю, що зроблю все, щоб ти забула про минуле. Ти будеш щасливою. Ми будемо щасливі.

Рита повірила. Вкотре довірилася чоловікові, який ніколи не підводив. Якщо вона вибралася, вижила там, де пристрасть спотворює все, з іншим точно впораються. Нехай попереду довгий шлях у невідомості, вони обов'язково знайдуть те, до чого так довго йшли – спокій та справжнє щастя…

Кінець

Кінець