Читати книгу - "Легенди Ґотліну, Кайла Броді-Тернер"

–Гаразд. Тоді навіщо тобі дар сильніший за цей? – напружено запитував він.

–Я хочу розвивати його.– відповів Найджел.

–Але навіщо? – не відставав Галеон.

–Я хочу...

–Відповідати. – відповів за нього Галеон.– Але кому? Своїй родині?

Найджел опустив очі.

–Я відчув прилив сил тут.– змінив тему Найджел.– Це через твою присутність?

–Я сиджу зовсім поруч.– зауважив Галеон.– Ти відчуваєш те саме?

–Ні.– зізнався Найджел.

–Отже, не через мене.– Галеон звузив очі.

–А чому тоді?

–У цьому острові зберігається джерело істинної сили природи. – відповів він.– Стихій, флори, фауни. Ти – маг рослин, тому твої сили залежать не тільки від джерела стародавньої магії, а й від цього. Коли ти опинився на острові, відчув вплив джерела.

–Я хочу пізнати всю силу.– прошепотів Найджел.

–Я не стану навчати тебе.– відрізав Галеон.

–Чому? – схопившись за прути, запитав він.

–Твої наміри не чисті. Вирушай додому, я подбаю, щоб ти і твоя дочка не змогли потрапити на острів знову.

Галеон встав. Найджел розлютився.

–Тобто, мої наміри не чисті?! Як це можливо?

Ебіґейл наблизилася до ґрат, що утримували батька.

–Я зараз спробую тебе витягнути.

–Краще відійди.– різко відповів Найджел.

Ебіґейл насупилася й відійшла вбік. Найджел випустив ліани з пальців і ті буквально вибили ґрати назовні. Він вибрався і пішов до лісу, минаючи дочку.

–Куди ти? – не зрозуміла Ебіґейл, попрямувавши за ним.– Я перенесу тебе додому!

–Я не піду додому.– відповів він, не зупиняючись.– Мені потрібне джерело.

–Що? – здивувалася вона.– Яке джерело? Навіщо?

Найджел розвернувся.

–Я втомився бути на других ролях, Ебіґейл.– сказав він.– Так було завжди: існує магія, у мене її немає, о вау, вона з'явилася! Але тільки поруч із вогнем, льодом і блискавками, моє вміння відродити всохле дерево губиться, чи не так? Є маги, я серед них, вони всі круті, але от халепа: є ще крутіші – елементалі, первородна сила! І природно, мені така сила не дісталася!

–Тату, що ти кажеш? –не розуміла Ебіґейл. –Ти чудовий маг, ви з мамою...

–Твоїй мамі байдуже, що ми поступаємося іншим... – він розвернувся. – Я довго намагався примиритися, навіть помічаючи, що вона сильніша за мене. Але я втомився від цього! Я хочу бути сильнішим!

–Але навіщо? –не розуміла Ебіґейл, відчуваючи, як паніка накриває її.–Ми не воюємо. Ми живемо мирно, використовуємо сили на благо. У Ґотліні зелено і...

–І що? – Найджел примружився.– Який сенс від мого дару, якщо я його не використовую?

–Пійдемо незаселеними ділянками, напевно там знадобиться твоя сила, тату, ми розберемося! – вона поклала руку на його плече.

–Припини! – він скинув руку Ебіґейл із плеча. – Цей острів живить увесь Ґотлін! Наша з мамою сила нікому даром не потрібна!

–Але ти возз'єднав клан, ти відновив усі ліси, адже це був ти!

–А потім Ельга перезапустила місто і залишок озеленився вже без моєї допомоги.

Найджел розвернувся. Ебіґейл починала панікувати. Тато ніколи не був таким, зараз він здавався їй зломленим, похмурим і грубим. Потрібно зрозуміти, чого він хоче. Відшукати Кінана і зрозуміти, як переконати батька. Вона попрямувала до Галеона. Відчинивши двері хатини, Ебіґейл помітила, як він насупився.

–Тато вибрався з в'язниці й побіг до лісу.

–Значить усе здійсниться.

Галеон вийшов із хатини і злетів, повиснувши в повітрі над пальмами. Його плащ майорів. Ебіґейл стояла на ґанку хатини, спостерігаючи за ним. Він повільно спустився.

–Що станеться? – запитала вона.

Галеон підняв на неї очі трав'яного кольору, у цьому освітленні вони здавалися ще яскравішими.

–Я бачив сон. Про шторм, що погубив острів. Джерело зруйновано, вся природа вмирає.

–Який кошмар. І ти думаєш...

–Я бачив чужинця. Але не роздивився його обличчя. Коли Кінан перенісся, всупереч забороні вождя, я побачив цей сон і закрив для нього острів. Але я забув, що ти теж умієш перетинати портал на Аталаїті.

–По–твоєму, мій тато здатний зруйнувати джерело?

–Сподіваюся, що ні. Але нам потрібно поспішити.

Кінан відпочивав в апартаментах готелю. Тут було зручне ліжко, велике вікно, плетений столик, картини на стінах. Йому подобався готель "Посейдонове царство". Русалки воліли спати до полудня. Звиклий вставати за першим променем ранкового сонця, Кінан схопився і спустився вниз. Русалки були не надто охайними, помітивши безлад на невеликій стійці з напоями, Кінан почав прибирати. Коли в номер постукали, він підійшов до дверей, намагаючись не розбудити сплячих Німфу, Іррею та Арле.