Читати книгу - "Фауст. Трагедія"

В однім битті, в однім чутті,

Як я ім'я йому не знаю, —

Тоді я у світи усім єством ширяю

І слів найвищих добираю.

І пломінь той, що в нім згораю,

Я вічним, вічним називаю —

Невже то лжа, слова пусті?

М е ф і с т о ф е л ь

Таки я прав!

Ф а у с т

                  От, щоб ти знав,

Не хочу я надсаджувати груди;

Хто має язика і хоче правим бути, —

То той і прав.

Ходім! Обрид цей вічний спір мені.

І згоден я — хоч правий ти, хоч ні.

САД[67]

М а р ґ а р и т а  під руку з  Ф а у с том, а  М а р т а  з  М е ф і с т о ф е л е м  гуляють по саду.

М а р ґ а р и т а

Я бачу, ви, жалкуючи мене,

Знижаєтесь — мені аж сором.

Життя, напевне, мандрівнé

Навчило вас не буть суворим.

Не для таких досвідчених людей

Убожество моїх простих речей.

Ф а у с т

Один твій зір, одне слівце твоє —

Чи ж де дорожча мудрість є?

(Цілує їй руку).

М а р ґ а р и т а

Та чи подоба ж вам ту руку цілувати?

Вона негарна, шкарубка.

Мені доводиться усього пильнувати,

А мати строга ще така.

Проходять.

М а р т а

Ви так ото й мандруєте весь вік?

М е ф і с т о ф е л ь

Така у нас вже служба подорожня!

Буває — так у іншім місці звик, —

А залишитися не можна.

М а р т а

Хай молодий іще літа

Метеликом з країни до країни;

А вбившись у такі літа,

Старим бурлакою брести до домовини —

Це справа вже зовсім не та.

М е ф і с т о ф е л ь

Та я вже й сам, признатись, потерпаю.

М а р т а

Тож, паночку, робіть, що я порáю.

Проходять.

М а р ґ а р и т а

Аби з очей, то вже й з думок.

Хоч ґречність вас і прикрасила,

У вас розумних друзів сила,

Мені до них — як до зірок.

Ф а у с т

О серце, вір, те, що розумним звуть, —

То інколи обмеженість пуста.

М а р ґ а р и т а

Як?

Ф а у с т

      Ах, свята невинність, простота —

Ніяк собі ціни не пізнають!

Сумирність, лагідність — що краще є в природі?

Ці найкоштовніші з окрас…

М а р ґ а р и т а

Хоч раз мене згадайте при нагоді,

А я про вас гадатиму всякчас.

Ф а у с т

Не часто ходиш ти гуляти?

М а р ґ а р и т а

Та в нас хазяйство не яке,

Але, нівроку, клопітке:

В нас наймички нема; сама вбирай у хаті,

Сама вари й печи, сама і ший, і мий,

А мати в мене ще такі чепуркуваті,

Що боже крий!

А стан у нас не дуже і скрутний;

Таки не гірш, як у людей, достаток:

Од батька нам оставсь порядний статок —

Будинок свій, садок при нім густий.

Тепер уже спокійні дні настали;

В солдатах братик мій[68],

Сестричку поховали…

Мені з тим дитинчам був клопіт немалий,

Та я б воліла з ним возитися і далі —

Воно…

Ф а у с т

         Таке, як ти, було мов янголя…

М а р ґ а р и т а

Мене любило дуже те маля.

Воно знайшлось уже по смерті тата.

А мамі тяжко так прийшлось —

Вже думали, що їй більш рясту не топтати,

Але таки очуняла якось.

Куди вже їй було гадати

Те пташенятко годувати!

От я й давай його тоді

Поїть на молоці й воді…

В моїх руках воно й росло —

Таке гарнесеньке було…

Ф а у с т

Ти щастя чистого зазнала.

М а р ґ а р и т а

Та й горя гіркого немало.

Вночі, було, по десять раз встаю

Я до колиски немовляти;

І напою,

Й візьму до себе, і давай люляти;

А як кричить, беру я лялечку свою

Та й ну по хаті взад-вперед гуляти…

А вранці вже над ночвами стою,

А там базар, а там в печі попорай —

І так щодня, сьогодні, як і вчора.

Отак-то, паночку, доводиться усяк.

Зате вже всмак їси і спочиваєш всмак.

Проходять.

М а р т а

Все винуваті бідні ті жінки,

Все кривдять їх старі холостяки.

М е ф і с т о ф е л ь

Як хто натрапить на таку, як ви,

То зразу вийде дур із голови.

М а р т а

Признайтеся, ви, може, щось найшли вже?

Комусь таки ви серце віддали вже?

М е ф і с т о ф е л ь

Так, власний дім і добра жінка нам,

Як той казав, — то скарб усім скарбам.

М а р т а

Та я не те; чи вже ви почували?

М е ф і с т о ф е л ь

Мене завжди і всюди шанували.

М а р т а

Та ні, всерйоз траплялось вам любиться?

М е ф і с т о ф е л ь

Так, жартувать з жінками не годиться.

М а р т а

Не зрозуміли ви!

М е ф і с т о ф е л ь

                    Це дуже жаль мені.

Але я зрозумів, які ви приязні.

Проходять.

Ф а у с т

То ти мене впізнала враз,

Як тільки ми зайшли до вас?

М а р ґ а р и т а