Читати книгу - "Фауст. Трагедія"

Ви ж бачили, як очі я спустила?

Ф а у с т

І ти мені зухвальство те простила,

Що я тебе так зачепив,

Коли на вулиці зустрів?

М а р ґ а р и т а

Мене тоді аж кинуло у кров,

Бо зроду я ще не ходила в славі;

Я думала: невже в моїй поставі

Нечемне щось, нахабне він знайшов,

Що він до мене прямо так підходить

І жарти, мов із дівкою, заводить!

Признаюся, щось у мені в той час

Озвалось в вашу кóристь мимовільно;

Я гнівалась сама на себе сильно,

Що гнівалась не дуже я на вас.

Ф а у с т

Серденько!

М а р ґ а р и т а

                  Гетьте лиш!

(Зірвала айстру і обриває пелюсточки один по одному).

Ф а у с т

Це що? Вінок плести?

М а р ґ а р и т а

Ні, гра така.

Ф а у с т

                Яка?

М а р ґ а р и т а

Вам все на сміх звести.

(Обриває пелюстки і щось шепоче).

Ф а у с т

Що шепчеш ти?

М а р ґ а р и т а

(півголосом)

Любить — не любить…

Ф а у с т

О дивний ангел красоти!

М а р ґ а р и т а

(ворожить далі)

Любить — не любить, любить — не любить…

(Зриваючи останній пелюсточок, по-дитячому радіючи).

Любить!

Ф а у с т

           Так, дитино! І це слово квітки

Хай буде словом Бога. Любить!

Ти знаєш, що це значить? Любить!

(Схопив її за обидві руки).

М а р ґ а р и т а

Я вся тремчу…

Ф а у с т

О не лякайсь! Нехай мій зір,

Хай потиск рук тобі те скаже,

Що словом не сказать.

Віддатись повністю, й блаженства

Зажить, що вічним бути мусить!

Вічним! Кінець його — то був би розпач!

Ні, без кінця! Без кінця!

(Марґарита стискає його руки, випручується і тікає. Він стоїть хвилю в задумі, потім спішить за нею).

М а р т а

(надходить)

Вже поночі.

М е ф і с т о ф е л ь

           Так, нам додому час.

М а р т а

Я довше б вас лишитися просила,

Але лихі тут люди в нас.

Неначе їм нема другого діла, —

Вони завсіди

Розглядують, що робиться в сусіди,

І пустять поговір — хоч хай хто як живе…

А наша парочка?

М е ф і с т о ф е л ь

                      Десь аж у тій алеї…

Прудкі метелики!..

М а р т а

Він закохавсь у неї.

М е ф і с т о ф е л ь

Вона у нього. Діло світове!

АЛЬТАНКА[69]

М а р ґ а р и т а  вбігає, стає за дверима, притуляє пальця до вуст і виглядає крізь щілку.

М а р ґ а р и т а

Іде!

Ф а у с т

(увіходить)

Так ти дражнить? Стривай, як уловлю,

Узнаєш!

(Цілує її).

М а р ґ а р и т а

(обіймає його й цілує)

Голубе! Я так тебе люблю![70]

М е ф і с т о ф е л ь  стукає.

Ф а у с т

(аж тупнув ногою)

Хто там?

М е ф і с т о ф е л ь

                 Свої!

Ф а у с т

Ну й гад!

М е ф і с т о ф е л ь

              Налюбишся потóму.

М а р т а

(надходить)

Так, пане, пізно вже.

Ф а у с т

                            Провести вас додому?

М а р ґ а р и т а

Та мама ж… Прощавай!

Ф а у с т

                            Ти кажеш, щоб я йшов?

Прощай!

М а р т а

             Adieu!

М а р ґ а р и т а

Ми стрінемося