Читати книгу - "Мистецтво сновидінь"

— Прадавніх магів згубила їхня бездумна віра в ці проекції, — продовжував він. — Прадавні маги вірили, що їхні союзники наділені силою. Вони прогледіли той факт, що їхні союзники — це розріджена енергія, спроектована крізь світи, як у кіно про космос.

— Ви суперечите собі, доне Хуане. Самі ж казали, що неорганічні істоти є справжніми. Тепер ви кажете мені, що вони лише картинки.

— Я мав на увазі, що неорганічні істоти в нашому світі — як рухомі картини, спроектовані на екран; і можу навіть додати, що вони як рухомі картини розрідженої енергії, спроектованої крізь кордони двох світів.

— А як щодо неорганічних істот у їхньому світі? Там вони теж як рухомі картини?

— Анітрохи. Той світ так само справжній, як і наш. Прадавні маги зображали світ неорганічних істот як згусток порожнин і шпар, що плаває в якомусь темному просторі. А неорганічних істот вони зображали порожніми тростинами, зв’язаними разом, як клітини нашого тіла. Прадавні маги називали цю величезну в’язку лабіринтом півтіней.

— Отже, кожен сновидець бачить той світ у тих самих образах, так?

— Звісно. Кожен сновидець бачить його таким, який він є. Гадаєш, ти унікальний?

Я зізнався, що щось у тому світі постійно давало мені відчуття, що я унікальний. Найприємніше і найясніше відчуття власної винятковості створював не голос посланця сну й не те, про що я свідомо міг подумати.

— Саме це й здолало прадавніх магів, — сказав дон Хуан. — Неорганічні істоти вчинили з ними так, як чинять зараз з тобою: наділили відчуттям власної унікальності, винятковості, а на додачу більш зловісним, та все ж відчуттям власної могутності. Могутність і унікальність — нездоланні й згубні сили. Стережися!

— Як ви самі уникнули цієї небезпеки, доне Хуане?

— Я приходив до того світу кілька разів, а потім ніколи не повертався.

Дон Хуан пояснив, що, на думку магів, всесвіт є хижим, і маги як ніхто повинні брати це до уваги у своїй повсякденній магічній діяльності. На його думку, свідомість за своєю природою змушена рости, і єдиний спосіб, у який вона може рости — через конфлікт, через протиборство не на життя, а на смерть.

— Усвідомлення магів зростає, коли вони практикують сновидіння, — продовжував він. — І щойно воно зростає, щось у тому світі помічає його зріст, визнає його і робить йому пропозицію. Неорганічні істоти — претенденти на цю нову, збільшену свідомість. Сновидці мають завжди бути насторожі. Вони стають здобиччю тієї ж миті, як ризикують увійти в той хижий всесвіт.

— Що ви пропонуєте мені робити, щоб бути в безпеці, доне Хуане?

— Бути насторожі щосекунди! Не дозволяти нікому й нічому вирішувати за себе. Вирушай до світу неорганічних створінь, лише коли захочеш цього.

— Чесно, доне Хуане, я не знаю, як це зробити. Щойно я виокремлюю розвідника, як на мене починає діяти неймовірний потяг до них. Я не маю жодного бісового шансу передумати.

— Ну ж бо! Кого ти дуриш? Ти точно можеш це припинити. Ти не пробував, ось і все.

Я чесно наполягав, що не маю можливості спинитися. Він більше не торкався цієї теми, і я був вдячний йому за це. Тривожне відчуття провини почало гризти мене. З невідомої причини думка про те, щоб свідомо зупинити потяг розвідників, ніколи мені не спадала.

Як завжди, дон Хуан мав рацію. Я виявив, що можу змінити хід мого сновидіння, свідомо керуючи цим ходом. Зрештою, я ж свідомо закликав розвідників перенести мене до їхнього світу. Імовірно, якби я навмисно побажав протилежного, моє сновидіння рухалось би у зворотному напрямку.

З досвідом моє вміння свідомо керувати подорожами у сферу неорганічних істот надзвичайно загострилося. Підвищена здатність спрямовувати їх породила підвищений контроль над моєю увагою сновидіння. Цей додатковий контроль зробив мене більш зухвалим. Я відчував, що можу подорожувати безкарно, адже здатен зупинити подорож будь-якої миті, коли схочу.

— Твоя впевненість дуже лякає, — зауважив дон Хуан, коли я, на його прохання, розповів йому про новий аспект мого контролю над увагою сновидіння.

— Чому це повинно лякати? — спитав я. Я був щиро переконаний у практичній цінності того, що дізнався.

— Тому що в тебе впевненість дурня, — сказав він. — Я розповім тобі історію про магів, яка буде до речі. Сам я не був її свідком, але вчитель мого вчителя, нагваль Еліас, був.

Дон Хуан розповів, що нагваль Еліас і кохання його життя, чаклунка на ім’я Амалія, у юності загубились у світі неорганічних істот.

Я ніколи не чув, щоб дон Хуан говорив про магів, які є коханням чийогось життя. Його заява приголомшила мене. Я спитав його про цю невідповідність.

— Це не невідповідність. Просто я весь час утримувався від того, щоб розповідати тобі історії про сердечні захоплення магів, — сказав він. — Ти був настільки перенасичений коханням усе життя, що я хотів дати тобі перепочинок.

— Отже, нагваль Еліас і кохання його життя, відьма Амалія, загубились у світі неорганічних істот, — продовжував дон Хуан. — Вони ввійшли туди не вві сні, а зі своїми фізичними тілами.

— Як це сталося, доне Хуане?

— Їхній вчитель, нагваль Росендо, був дуже близький за вдачею і методами до прадавніх магів. Він прагнув допомогти Еліасу й Амалії, але натомість штовхнув їх за якусь смертельну межу. Нагваль Росендо не мав наміру перетнути її. Він хотів лише ввести цих двох учнів у другу увагу, але наслідком було їхнє зникнення.

Дон Хуан сказав, що не стане вдаватися в деталі тієї довгої та складної історії. Він лише хотів розповісти мені, як вони загубилися в тому світі. Він стверджував, що прорахунком нагваля Росендо було вважати, що неорганічні істоти ні на йоту не зацікавлені в жінках. Його аргумент був слушним і ґрунтувався на магічному знанні, що всесвіт підкреслено жіночий і що чоловіче єство, будучи відгалуженням жіночого, є майже рідкістю, отож бажаним. Дон Хуан зробив відступ і зауважив, що, можливо, такий брак самців і є причиною невиправданого домінування чоловіків на нашій планеті. Я хотів зупинитися на цій темі, але він став далі розповідати свою історію. Сказав, що в планах нагваля Росендо було давати вказівки Еліасу й Амалії винятково в другій увазі. І для цього ефекту він скористався технікою, прописаною магами минулого. Під час сновидіння він викликав розвідника й наказав тому перенести його учнів до другої уваги, змістивши