Читати книгу - "Загублений ідол Ліни, Катерина Федоровська"

Ліна з цікавістю спостерігала, як із-за гаражів виходять вже чоловік і жінка, закутані в потріпаний одяг. Причому чоловік мав обличчя зеленого відтінку, а жінка - зовсім бліде, майже сіре лице. Вони виходили обережно до будинків, озираючись навколо.

- Це доволі специфічні демони, - розповідав Самір. - Оскільки вони можуть набувати фізичної та примарної подоби. До цього Дому належать духи, привиди, химерні монстри.  У світі демонів вони не відіграють значної ролі, однак людей добряче мучать. І тим дивніше мені, що верховних їхнього Дому ми побачили тут, серед людей, а не на їхніх примарних болотах.

Привиди сховалися за стінами якоїсь непоказної багатоповерхівки. І хоч на вулиці була темінь, примарних демонів показувало у денному світлі. Тобто, виходить, це майбутні події.

Ліні здалася начебто знайомою будівля, але ж сотні тисяч цих однакових панельних будинків по всій країні.

Проте коли уважно вгледілася в те, як дві демонічні постаті пробираються між кущами та деревами, ховаючись від випадкових перехожих, то впала їй в око яскрава вивіска перукарні, в якій часто фарбувала волосся ще за часів молодості. І Ліна впізнала те подвір’я та той будинок. Там жила її мама.