Читати книгу - "Слово темряви, Наталія Савінова (SiN eVa) "

Як обіцяла імператриця Фірра, до триденного балу в Чорному замку було проведено велику роботу з підготовки до такого довгого святкування. Охорона посилювалась з кожною годиною, адже кількість гостей збільшувалась. До імператорського замку приїздили екіпажі з вельможами, які бажали подивитись на світлу принцесу. Список претендентів на місце нареченого був незмінним, тому ніщо не віщувало біди.
Тронний зал було прикрашено геральдикою та родовими кольорами кожного з претендентів. Цього разу імператриця Фірра наказала збільшити освітлення, розбавляючи звичні сутінки великою кількістю вогнів. Тонкий аромат квітів, завезениз з імперії Світла, був ніжним і майже невловимим. Повітря було сповнене запахами свіжості з домішками кокоса та малини, що категорично відрізнялись від звичних трояндових ароматів.
Луна притримувала спідниці своєї сукні, що переливалась натуральним блиском, вона могла вільно рухатись і відчувала себе захищеною. Вона була сповнена Світлом, і усім своїм виглядом дарувала оточуючим радість. Сяяння, яке оточувало біловолосу німфу наповнювало світ довкола неї красою і запалювало вогні в очах людей, які споглядали за її рухом.
В очах темних світла принцеса була не лише цнотливою та юною, вона була для них незвичною, витонченою і сильною, спокусливою і невинною. Вона була прикладом сміливості і впевненності, яка продовжує крокувати великим і жахливим світом темних. Сповнена природньою грацією і життєвою силою, світла принцеса попри усі стримуючі фактори, була жіночною і сексуальною. Вона вабила погляди чоловіків усіх мастей, рангів і віків, як мед вабить голодного ведмедя.
Розмови гостей, що вже встигли заповнити тронну залу, стихли на полуслові, як тільки світла принцеса зявилась на порозі. Ніхто не міг відвести очей від світлої, яка з кожним новим днем розквітала і дорослішала попри усі негаразди та загрози. 
Імператриця Фірра зраділа побачивши Луну і спустилась з трону, щоб привітатись зі світлою та скласти їй компанію. Імператор Шаур продовжував сидіти на своєму троні, вкритому червоним бархатом, вислуховуючи радника, який доповідав про незадоволення деяких з гостей. Неподалік від тронного виступу стояли генерал Дарріо, генералісімус Жан-Жуан-Астан і маршал темної армії. Вони вели доволі веселу бесіду, судячи з їх усміхнених облич.
Луна помітила, що батько лорда Астана вперше не був похмурим і підтримував бесіду, викликаючи сміх генерала Дарріо та теплу посмішку Темніана. Молодший кронпринц був у досить гарному настрої і на диво для всіх не приховував цього. Пройшовши до центру зали, світла принцеса відчула важкий погляд леді Лессін, яка була оточена не менш вродливими і сексуальними молодими жінками у відвертих вбраннях. Вони зневажливо оглядали світлу і відверто оцінювали кожну рису її обличчя і кожну дрібну деталь у сукні.
З протилежного боку від компанії молодшого кронпринца стояв його старший брат зі своїми прихвостнями чи посіпаками, серед яких Луна впізнала лорда Ундо. Молоді чоловіки були хижими і насолоджувались собою, бо були центром жіночої уваги, яка пянила їх і наділяла особливою силою.
– Моя ясносвітла дитино, – імператриця Фірра обійняла світлу принцесу і взявши її за руки, зазирнула в чисті ніжно-блакитні очі. – я повинна нагадати вам, що ви маєте право обирати того, хто вам буде цікавим. Не думайте про почуття чоловіків, які можуть приховувати справжню сутність. Не бійтесь нікого з жінок, що спробують завадити вам своїми ревнощами. І звісно, – вона зиркнула у сторону маршала, – не смійте піддаватись на шантажі Темніана. Він не має влади над вами!
– Я буду робити все від мене залежне. – пообіцяла Луна і стала по ліву руку від імператриці.
– Скоро я познайомлю вас з кількома новоприбулими, які можуть змінити ваше враження про темних. – замріяно повідомила імператриця, вітаючи поглядом кількох жінок у яскраво-червоних сукнях.
Наступні кілька годин пролетіли на одному подиху. Світла принцеса не мала змоги перепочити, бо була оточена чоловіками, бажаючими запросити її на танок. Починаючи рух у вальсуванні з одним партнером, Луна опинялась в обіймах іншого, а закінчувала тримаючи за руку третього. Вона майже не запамятовувала імен і статусів цих чоловіків, але відкладала у памяті їх зовнішні особливості. Хтось був занадто молодим, хтось навпаки за віком міг стати її батьком чи дідусем. Хтось мав риси, які виділялись на фоні інших, хтось не мав зовсім нічого особливого.
Втомлена кружлянням та безглуздими розмовами, в яких кожен з партнерів намагався розказати про себе усе що міг, аби привернути до себе увагу світлої принцеси, Луна подивилась на генерала Дарріо. Вона бажала отримати його підтримку і захист від нескінченного потоку запрошувань на танок. Їй був необхідний перепочінок, адже Темрява продовжувала зондувати навколишній простір, намагаючись торкнутись її Світла.
– Ясносвітла Луна, – звернувся старший кронпринц, швидко підійшовши до світлої принцеси. – Я занадто довго чекав своєї черги, хоча не повинен був цього робити. – Марселіан посміхнувся і безцеремонно взяв ліву руку Луни та підніс до своїх губ. Він не відводив своїх глибоких очей від очей світлої принцеси, гіпнотизуючи її своїм теплим поглядом. Його пухкі губи дбайливо цілували ніжну шкіру витончених пальчиків, залишаючи по собі невідому насолоду та бажання отримати більшого. 
Сьогоднішній Марселіан категорично відрізнявся від того пихатого та самозакоханого чоловіка, спянілого від вина та показово-нестриманого, якого бачила Луна вранці. І це не були лише зовнішні і манерні зміни. Його неслухняне темно-каштанове волосся було акуратно зачісане, відкриваючи мужне обличчя та підкреслюючі величезні очі. Одягнений у святковий бархатний камзол бардового кольору, розшитий золотом та по лініям плеча усипаний діамантами, старший кронпринц виглядав як належить монаршій особі. Цього разу парфюм не був занадто різким і не мав прихованого запаху алкоголю.
– Вибачте, найтемніший князе, що вам довелось так довго чекати. – відказала Луна, зачаровано спостерігаючи як Марселіан продовжує прокладати стежку з поцілунків до долоні, а по ній й до запястя на якому все ще рясніла червона лінія.
– Що це? – на мить зупинившись, старший кронпринц з підозрою оглянув поріз і з запитом подивився на світлу принцесу.
– Я мала незграбність впасти на скло. – наспіх відповіла Луна, вигадавши перше, що спало на її думку. Вона не мала наміру брехати чи виправдовуватись в очах Марселіана, але не хотіла озвучувати правди, яка могла викликати ще більше запитань.
– Моя ніжна квітка, – видихнув Марселіан у шкіру запястя і накрив його теплим поцілунком, що затягнувся на кілька миттєвостей. Луна відчула як вологий язик присмоктався до шкіри, викликаючи в ній бентежне відчуття.
Цієї миті Темрява вийшла з тіней, огортаючи собою світлу принцесу, ніби не бажаючи ділитись нею з іншими. Щоки Луни спалахнули соромязливим полумям, коли Марселіан відірвався від поцілунку і провів язиком по свіжому розрізу, який почав кровоточити. Кілька краплин крові виступили на поверхню, викликаючи задоволену посмішку на губах чоловіка, що щойно посмакував цнотливим Світлом.
Очі Марселіана запалали дивним полумям, якого Луна не бачила ніколи. Вони переливались усіма барвами смаженого каштану, випромінюючи нездорове сяяння та розкидаючи іскри, струшуючи Темряву та прикликаючи до себе увагу Тіней. Білосніжна посмішка на пухких губах стала занадто хижою і лякала своєю відвертістю. 
– Я бажаю вас, Луна. – прохрипів Марселіан, стискаючи пальці на руці світлої. – Станьте моєю! Я зможу відкрити для вас безмежний світ насолод. Ви не зможете відчути і пізнати нічого подібного з іншими чоловіками!
– Найтемнійший князе, – стримуючи тремтіння в голосі і усьому тілі, Луна зробила обережний крок назад, не дозволяючи собі привертати увагу до цієї незрозумілої ситуації. – ви не можете вимагати такого. Я не можу відповісти вам зараз. Ми не можемо виходити за рамки домовленностей. – нагадувала вона йому і собі. – Я впевнена, що ви відчуваєте таку пристрасть лише через те, що не маєте змоги отримати бажане зараз. Це все через потяг вашої Темряви до мого Світла.
– Ні, Луна! – відрізав Марселіан, – це все через кохання!
– Відпусти руку принцеси! – наказав Темніан, щойно зупинившись біля свого старшого брата. – Негайно!
Маршал темної армії ще хвилину тому переповідав новини, принесені з Сутінкової зони, генералісімусу Жан-Жуан-Астану, висловлюючи свою повагу та безумовну довіру до радника імператора. Він не слідкував за тим, що коїлось на балу, і майже байдуже віднісся до танців світлої принцеси з безліччю партнерів. Але в ту мить, коли його Темрява зірвалась з-під його контролю і кинулась на плечі світлої, у його очах зявився інтерес.
Зрозумівши, хто саме зчинив гвалт Темряви, Темніан вибачився перед генералісімусом та генералом Дарріо і хижацькою ходою пішов до старшого брата. Леді Лессін, яка продовжувала обговорювати світлу принцесу зі своїми однодумцями, побачивши стрімкість та напрямок руху свого коханого, також не змогла стояти осторонь і пішла крізь десяток танцюючих до ненависної світлої принцеси.
– Я не повинен цього робити, якщо сама Луна не бажає того. – огризнувся Марселіан, до обпікаючого болю стиснувши руку світлої принцеси.
– Чому з появою світлої, я повинен повторюватись усім і кожному? – риторично озвучив своє питання Темніан, і накрив рукою руку старшого брата, перехоплюючи ініціативу. – Або ти відпускаєш руку світлої, або я відріжу твою. – цинічна погроза маршала темної армії зовсім не була пустословям. 
Марселіан добре розумів, що кожне слово його молодшого брата має відкритий зміст і буде закріплене дією будь-якої миті. Старший кронпринц не бажав коритися Темніану в присутності світлої принцеси, але не міг відкрито виступати проти нього, адже не мав жодної переваги. 
Гості, як і імператорське подружжя все ще не вбачали нічого підозрілого в тому, що відбувалося між кронпринцами та світлою принцесою, хоча дехто зацікавлено спостерігав за ними. А коли леді Лессін підбігла до монаршої компанії, то чверть гостей запідозрили неладне.
– Що тут відбувається? – збитим диханням запитала Даркарія, відкидаючи неслухняні пасма волосся зі своїх округлих плеч. – Темніан? Марселіан? – зверталась вона до кронпринців не притримуючись установлених норм звернення.
– Ваш коханець, – саркастично відказав старший кронпринц, повільно прибираючи свою руку від руки світлої принцеси. – вирішив, що може втручатись у відносини між мною та світлою принцесою, яка не є його нареченою, адже він відмовився від цієї ролі.
– Ви серйозно? – обурилась леді Лессін. – що в цій світлій такого особливого? Чому ви всі дуріете біля неї? – Темніан, як і його старший брат, не збирався відповідати на поставлені запитання. Він прибрав свою руку, звільняючи Марселіана від загрози залишитись одноруким. – Темніан, я запрошую вас до імператорської бібліотеки! – сказала Даркарія, розправивши свої плечі, випинаючи напівприкриті груди. – Вам треба зняти стрес! Я допоможу вам в цьому!
Перш ніж піти разом зі своєю коханкою, Темніан прикликав до себе Червоного сліпця, який стояв біля стіни. Він наказав персональному охоронцю світлої принцеси не відходити від неї ні на крок, поки поряд з нею стоїть його старший брат. І дав йому своє благословіння на те, щоб відрубати руки старшому кронпринцу, якщо він наважиться торкнутися світлої.
І наостанок, маршал темної армії нахилився до світлої принцеси і напівпошепки повідомив:
– Він живий і перебуває біля Похмурих кордонів.
Звістка про Арфіра стала полегшенням для Луни. Вона не могла описати наскільки вдячна молодшому кронпринцу за його допомогу, але була впевнена, що може пробачити йому усе на світі за такі новини. Не встигнувши подякувати Темніану, світла принцеса провела його поглядом сповненим життєвої радості. А коли він зник за зачиненими дверима, поглянула на розлюченого Марселіана, що не був в захваті від присутності Червоного сліпця.
– Найтемніший князе, – мяко звернулась Луна. – я не можу обіцяти вам взаємності, бо за законами імперії Світла повинна діяти за протоколами і оцінювати кожного з кандидатів до останнього дня, не віддаючи жодному з них переваги. Та смію завірити вас, що з повагою і розумінням відношусь до пристрасті, яку ви невзмозі стримувати через вашу Темряву і моє Світло. – і покликавши до себе Альту, повідомила, що бажає відлучитись по дамським справам. – Наступний танець, без зміни партнера, буде за вами, найтемніший князе. – пообіцяла вона.
– Два. – наголосив Марселіан, і хитро посміхнувся, примружуючі очі, адже знав, що станеться зі світлою принцесою у найближчому майбутньому.