Читати книгу - "Наречена для Демона., Галина Курдюмова"

 - Мирте, а від змішаних шлюбів народжуються демонята чи людські дитинчата?

- Наша кров сильніша. Точніше, сама природа віддає перевагу її, через те, що ми більш пристосовані до виживання, до того ж, більш красиві зовні і досконалі внутрішньо...

Ой, знову він за своє. А я з усіх демонських плюсів бачу тільки довге життя, та й то невідомо, плюс це чи мінус. Якщо вони в молодості такі егоїсти, то за три тисячі років, швидше за все, ще більше псуються. Ні, відносини з Миртом можливі, тільки якщо він залишиться єдиним чоловіком. Що, втім, цілком можливо в даній ситуації.

А «єдиний чоловік» вже діставав м'ясо для вечері.

М-м-м... Смачно. Можливо, я поступлюся коли-небудь його домаганням, якщо ми залишимося на острові назавжди, і він буде частенько готувати такий шашличок...

Після вечері ми ще раз обійшли навколо кам'яного шпиля, я наполягла. На жаль, він нічим нас не порадував. Я продовжувала доводити, що скеля штучного походження, Мирт, навпаки, що природного. Але, в принципі, це було без різниці, тому що виглядала вона монолітною, і нам не залишилося нічого іншого, як, відшукавши більш-менш зручну виїмку в каменях, влаштуватися на нічліг.

 - Мирте, - підкотила я зі своїми питаннями, - ти став якимось незвично мовчазним і задумливим.

 - Думаю, достатньо  причин. Ми - не в Демонії, де все ясно і зрозуміло, а чорт знає де. Тим більш туманним я вважаю наше майбутнє. Я нічого не можу пояснити і не знаю, що робити далі. Ця безпорадність зводить мене з розуму і я намагаюся просто вимкнути думки... До того ж, мене досі терзає питання, хто підстроїв аварію?..

 - Ніхто не знав, що нас нелегка понесе летіти через Мертві Землі.

- Так, але, ймовірно, цей варіант можна було припустити, знаючи моє безвідповідальне ставлення до життя і схильність до авантюр. Можливо, передбачався і інший варіант, до якого ми просто не дісталися. У всякому разі, зіпсовані зброя та захисна система були навмисно. І це зроблено кимось із близьких мені демонів.

 - Чому ти так вважаєш? Ти - сорок восьмий у списку на престолонаслідування і, в принципі, нікому не заважаєш.

 - Вся справа у спадщині. Хтось вже роззявив рота на ласий шматок, будучи впевнений, що я спадщини не отримаю. І тут це несподіване весілля і повний облом. І цей хтось так не хотів змиритися з новим станом речей, що вважав за краще прибрати мене разом з новоявленої дружиною, щоб тільки повернути все до попереднього варіанту.

 - У тебе багато родичів. Кому була найвигідніша твоя загибель? У нас кажуть, при будь-якому злочині слід шукати, хто отримає найбільші бонуси.

 - У тому-то й справа, - зітхнув Мирт. - Я б подумав на кузенів, з якими часто бував не в ладах. Але, якщо я зникаю зі списку спадкоємців, моє майно переходить до найближчих для мене: до батьків і братів. І мені ох як не хочеться думати погано ні про кого з них. Звичайно, у нас не найкращі стосунки, але вони ж мої рідні! П'ятеро. Батьків відразу відкидаю, залишаються брати. Клим? Курт? Дарт? Перебираю імена, намагаючись зрозуміти, хто ж мене так ненавидить. Клим - найстарший. І найулюбленіший брат, він часто замінював вічно зайнятих своїми справами батьків, водив мене до розважальних центрів, парків, кіно. Вчив битися, відстоювати свою думку. Саме він розкрив для мене принадність дайвінгу, прищепив любов до мототехніки, долучив до серфінгу.

Ого, а я і знала про захоплення Мирта, думала, що він тільки по шинках та по дівках майстер. Але я нічого не сказала, боячись перервати хвилину одкровення.

Тим часом Мирт продовжував сповідь:

 - Клим зіштовхнув мене з мосту на гумці, хоч я цього жах як боявся. З ним ми літали над містом на дельтаплані... Він вчив мене бути стійким і сильним. Ми були кращими друзями пару сотень років, поки він не одружився, обзавівся власною дитиною, і його  сім'я стала віднімати у нього весь час. Так, пріоритети помінялися, але я не думаю, що він міг би опуститися до такого вчинку... Ні, точно, не він. - Демон шмигнув носом, мабуть, спогади про дитинство навіяли на нього тугу. - Курт? Курт вічно був зайнятий своїми справами, мене вважав малявкою, і часто не звертав ніякої уваги. У дитинстві часто лупцював мене, коли я брав без дозволу його речі, іноді дратував і провокував. На мене він завжди дивився зверху вниз і засуджував останнім часом, коли я занадто йшов у загул і щось витворяв. Хоча я завжди вважав, що він просто заздрить моїй  свободі, бо сам  одружився рано, раніше всіх у родині, і був змушений думати про дружину та донечку. Так, з ним у нас були самі напружені відносини, але невже це привід, щоб намагатися позбутися брата?

Мирт знову задумався, я не заважала. Нехай висловить, що накопичилося на душі. Якщо є, зрозуміло, у демонів душа.

 - Дарт, - продовжив Мирт. - За віком він до мене найближчий, різниця всього лише в сто років. Зарозумілий, гордий надмірно. Але в дитинстві ми не раз разом влаштовували пустощі, за які потім отримували на горіхи. Якщо батьки не знали, що я теж був замішаний, Дарт ніколи не видавав мене. Так само і я. Але частіше діставалося йому, як старшому. Він був чесний у відносинах і не міг так змінитися, щоб підлаштувати аварію...

Мирт замовк, кусаючи губи.

 - Я практично не знаю твоїх братів, але Курт мені не сподобався. Як можна чіплятися до дружини брата?!

 - Курт... Курт... Я б теж в першу чергу подумав на нього, коли б йому повинен був перейти в користування аерон. Якби він підстроїв аварію, то все одно нічого б не виграв, розумієш, Ксюшо? А на Клима і Дарта я і зовсім не можу подумати... От як жити далі, якщо не вірити найближчим демонам?