Читати книгу - "Наречена для Демона., Галина Курдюмова"

 - Якщо нам вдасться повернутися, думаю, все з'ясується само собою, - постаралася я заспокоїти Мирта, погладжуючи по плечу. - А якщо ні... Ти сам казав: навіщо думати про те, що зараз від нас ніяк не залежить?

 - Не хочеться вмирати, підозрюючи всіх у причетності...

 - А ти не поспішай вмирати. Все ж не так і погано...

 - Ага, все ще гірше. Ксюшо, після нападу цього крилатого кабанчика, думаю, варто бути напоготові і вночі чергувати по черзі. Давай, поспи, я тебе потім розбуджу.

 - Ой, краще я зараз свою зміну відбуду! Спати ще ніяк не хочеться. А захочу - тебе підніму.

 - Як знаєш, на добраніч! - Мирт відвернувся і потягнув на себе ковдру.

А я твердо намірилася не спати, а подумати над ситуацією, що склалася. Можливо, вихід є, просто ми його не бачимо? Ось тільки ближче до ночі щось прохолодно стає. Я притулилася до теплої спини демона і втупилася в небо, що швидко темніло. Розумні думки в голову не лізли. Навіть коли над лісом з’явився місяць, звичайнісінький земний місяць, а то я вже до всього готова була. А ось і перші зірки... Раз, зірка... Два, зірка .. І я не помітила, як заснула...