Читати книгу - "Нічний адміністратор"

— Він грабує.

— Де? Кого?

— Всюди і всіх. Тільки-но якась угода запахне смаленим, наш аміго вже тут як тут, а Коркоран усюди за нього підписується. Його офіційний бізнес — це лише «Айронб-ренд»: ризиковані інвестиції капіталу, небезпечні оборудки з землею, мінерали, трактори, турбіни, сировинні товари, декілька цистерн, ну і трохи рейдерства. Офіси в найбільшій частині Нассау, розумні молоді чоловіки з новомодними стрижками клацають по клавіатурі. Це та частина бізнесу, успіхам якої не позаздриш і про яку ви вже і так читали.

— Боюся, що ні.

— Ну, вартувало б читнути. Минулорічні показники були достобіса хрінові, а цьогорічні будуть ще гірші. Акції впали від сто шістдесяти до сімдесяти, а три місяці тому він ризикнув поставити на платину — і ціна на неї якраз поперла вниз. Він не стурбований, він просто у відчаї. — Берр перевів подих і почав провадити далі. — Під вивіскою «Айронбренд» ховаються й інші його злодіяння. Класична п’ятірка Карибського басейну: відмивання грошей, золото, смарагди, деревина з тропіків, зброя і знову зброя. А ще липові фармацевтичні препарати, липові програми допомоги, липові мінеральні добрива — і на це все корумповані профільні міністерства дивляться крізь пальці. — Гнів у голосі Берра наростав, немов буря, яка повільно набирає обертів, але так і не розходиться, це й тривожило Джонатана найбільше. — Але зброя — це його перша любов. Він називає її іграшками. Якщо ви розсмакували владу, то без іграшок вам не обійтися. Ніколи не вірте балаканині, що це нібито просто ще один товар в індустрії обслуговування. Зброя — це наркота, і Роупер підсів не на жарт. Щоправда, проблемка в тому, що всі думали, нібито торгівля зброєю непідвладна економічним кризам. Та ба, не так сталося як гадалося. Іран-Ірак стали раєм для торговців зброєю і всі подумали, що так триватиме вічно. Але відтоді справи різко пішли вниз. Занадто багато виробників зброї на занадто малу кількість воєн. Тепер неприлаштованої зброї на ринку хоч греблю гати. Миру у світі стає все більше, а твердої валюти все менше. Наш Діккі трохи забруднив руки і у сербохорватському конфлікті, а як інакше: хорватам постачав зброю через Афіни, сербам — через Польщу. Щоправда, його з цієї гонитви за наживою витіснили — надто вже багато там було бажаючих. З Кубою і Південною Америкою не буде діла, там свою зброю виробляють. Ірландія і мізинця не варта, інакше він уже давно би впхав туди свого носа. А ось Перу він не оминув, постачає що треба хлопцям з комуністичної партії. Він намагався дотягнути свої загребущі руки і до півдня Філіппін, до мусульманських повстанців, але північні корейці його випередили, і я нюхом чую, що йому знову втруть носа.

— Але хто йому дозволяє? — злісно запитав Джонатан. Берр уперше за всю розмову здивувався. — До стобіса багато йому сходить з рук, особливо враховуючи, що йому в спину дихають такі люди, як ви.

Ще на якусь мить відповідь застрягла Берру в горлі. Точнісінько те саме питання і обурлива відповідь на нього крутилися в його голові, ще коли він виголошував свою промову. «Рівер-гауз дозволяє, — хотів вигукнути він. — Вайтголл дозволяє. Джеффрі Паркер і його друзяки з групи вивчення постачання дозволяють. Покровитель Ґудгью приставив телескоп впритул до двох своїх сліпих очей і теж йому дозволяє. Якщо його злоїбучі іграшки — британські, то йому дозволяють робити все, що заманеться».

Але доля була до нього прихильною — їх відволікли.

— Щоб я був тричі проклятий! — вигукнув він, хапаючи Джонатана за рукав. — Куди дивиться її тато?

Дівчина років сімнадцяти підкочувала штанку джинсів, її хлопець стояв і дивився. На її литках темніли плями, схожі на укуси комах. Вона ввела голку і навіть не здригнулася. Але Берр здригнувся замість неї. На нього накотилася хвиля відрази і він на деякий час замкнувся в собі, вони йшли, не мовивши і слова. Тим часом Джонатан на мить забув про Софі, а натомість згадав про Джед і про її довжелезні рожевуваті ніжки, які спускаються оздобленими сходами «Май-стерса», а також усмішку, яку вона йому подарувала, коли їхні погляди випадково зустрілися.

— То хто він такий? — спитав Джонатан.

— Я уже вам сказав, хто він. Виродок.

— Яке у нього походження? Звідки ноги ростуть у цього всього?

Берр знизав плечима.

— Батько — дріб’язковий аукціоніст і оцінювач у центральних графствах Англії. Мати — одна з тих, на кому тримається місцева церква. Один брат. Приватні школи були батькам не по кишені...

— Ітонський коледж?

— Чому саме він?

— Щось таке є в його вимові. Не визнає ні займенників, ні артиклів. Ковтає слова.

— Я лише раз краєм вуха чув, як він розмовляє телефоном. Мені цього предостатньо. Мене нудить від такого голосу, як у нього.

— Роупер старший чи молодший брат?

— Молодший.

— Він учився в університеті?

— Ні, схоже на те, що йому надто вже не терпілося взятися за свої лихі справи.

— А його брат?

— Вчився. Куди це ви хилите? Брат працював у сімейній фірмі. Вона збанкрутувала через економічний спад. Зараз він розводить свиней. І що? — Він скоса зиркнув на Джонатана. — Тільки не смійте шукати йому якесь виправдання, — попередив Берр. — Навіть якби той Роупер учився в Ітонському коледжі чи в Оксфорді і заробляв по пів-мільйона щороку, він усе одно займався б своїми брудними справами і мав усіх в дупі. Повірте, він ще той негідник. Зло існує.

— О, я знаю, я знаю, — сказав Джонатан, заспокоюючи його. Софі казала те саме.

— Отож, що би він ще не накоїв, лихих справ на його рахунку — хоч греблю гати, — підсумував Берр. — Йдеться про постачання суперскладних, складних, простих і товарів, що й ламаного гроша не варті. Він терпіти не може танки, бо ними можна користуватися вічно, але за хорошу плату готовий переглянути свою нелюбов. Йдеться про все: взуття, уніформу, бойові токсичні гази, касетні бомби, хімічні речовини, сухпайки, системи інерційної навігації, літаки-винищувачі, бланки телефонограм, олівці, червоний фосфор, гранати, торпеди, побудовані на спецзамов-лення субмарини, торпедні катери, інсектицидні лампи, навідні системи, кайдани на ноги, пересувні кухні, мідні ґудзики, медалі і полкові шпаги, лампи-бліц, секретні лабораторії, замасковані під інкубатори для курей, шини, ремені, ізоляційні втулки, боєприпаси всіх калібрів, сумісні і з радянською, і з американською зброєю, «Редай»