Читати книгу - "Подаруй мені життя, Камілла Рей"

– Я? Ні, - швидко і впевнено відповіла вона.

- Гаразд, - зітхнула я. - Ти допоможеш мені чи ні? Якщо ні, то я шукатиму інші варіанти та шляхи.

- Добре, Добре! Я спитаю у своєї мами, раптом вона знає щось про цю жінку.

- Дякую, Наомі! – полегшено видихаю.

- Нема за що мені дякувати. Принаймні поки що. Але з тебе подвійний латте! - сказала вона.

- Іде! Домовились! Тільки можеш якнайшвидше, у мене мало заряду, телефон скоро сяде.

Наомі поклала слухавку. У моїй кімнаті зависла тиша.

Через півгодини вона зателефонувала, щоб повідомити мені, що дізналася.

- …Слухай, Ханно. Будь обережна. Мама каже, що ця жінка нормальна. Але все ж таки, обережність не завадить. Чи може мені піти з тобою?

- Ні, не потрібно. Я хочу піти сама.

- Ну тоді добре. Успіхів! А то мало що.

- Ти маєш рацію, Наомі, удача мені не завадить.