Читати книгу - "Академія Лідеван. Громова сила, Анна Потій"

Фірніет постукав у двері. Феліція завмерла, боячись своїм подихом злякати удачу. Аби тільки Кетта Віралані була вдома. На їх щастя, за кілька хвилин двері відчинилися і на порозі з'явилася сонна господиня будинку.

— Фірніет? — Кетта виглядала здивованою. — Які темні принесли тебе сюди? Ще й з самого рання! ***

— Нам потрібна твоя допомога із зіллям, — винувато усміхаючись, відповів Фірніет.

— Проходьте, — ледве справляючись із позіханням, Кетта відійшла, пропускаючи непроханих гостей у дім.

Всередині виявилося так само затишно, як і зовні — передпокій одразу ж перетікав у простору вітальню, поєднану з невеликою кухнею.

— Сідайте, — Кетта махнула рукою у бік столу зі стільцями. — Я поки що приготую каву.

— Може, тобі допомогти? — на обличчі Фірніета грала хитра посмішка, причини якої Феліції були незрозумілі.

— Фіре, ти думаєш, я каву зварити не в змозі? — фиркнула Кетта, дістаючи з шафки баночки з кавою та корицею.

— Можеш собі уявити, Фел, — усе ще посміюючись, звернувся до Феліції Фірніет, — найкращий зіллєвар Муірна не вміє готувати!

— Я дещо вмію, просто не люблю. І не улещуй мене, Фіре, — відмахнулася Кетта, — я навіть не архімагеса. Звання найкращого зіллєвара Муірна, як і раніше, за Маревою Талані. А я лише її найкраща учениця.

— А могла б стати архімагесою.

— У мене на це немає часу, Фіре. Може, згодом, коли з темними розберемося. Знову.

— Ти доньку із Землі так і не забрала?

— Все ніяк не наважусь, — Кетта поставила чашки з кавою перед гостями, відкрила пачку з печивом і сіла поряд. — Складна нас з нею чекає розмова, враховуючи, що я 3 роки не з'являлася. Погана я мати, Фіре, дуже погана.

— Ну, ти ж хотіла як краще.

— Не всі так вважають. Реабілітуватимуся, коли заберу Ліа. Часу зовсім не лишилося — портали закриють через місяць.

— А з Велланією будуть закривати?

— Ні. Ви ж із нашими темними вмієте справлятися.

— Добре, бо раптом нам знову знадобиться твоя допомога.

— Заходьте, звісно, тільки не так рано.

— Я боявся, що ти кудись утечеш.

— У вихідні я найчастіше вдома відсипаюся. Гаразд, Фіре, розповідай, з чим завітав.

Фірніет розповів Кетті про ймовірну спорідненість Феліції з королівським родом Сетірамів, що привело ту в невимовний захват.

— Звичайно, я допоможу вам із зіллям! — Кетта відразу ж пожвавішала і піднялася з-за столу. — Ходімо до лабораторії.

Кетта потягла гостей у підвальне приміщення: тут у неї була облаштована простора лабораторія, краща навіть ніж у Валідани, як зазначила Феліція. Швидко знайшовши необхідні інгредієнти, Кетта з захопленням взялася за зілля, пояснюючи Феліції, як його готувати і водночас слухаючи розповідь Фірніета про битву між Імператором та Валіданою та переміщенням тієї з дочкою до Обителі неупокоєнних.

— Я ж нещодавно була у Велланії, а ви стільки накоїли, — дивувалася Кетта. — Ну ви даєте!

— Нудьгувати не доводиться, — усміхнулася їй Феліція.

— Я так розумію, між вами все налагодилося? — Кетта глянула на Феліцію хитро примружившись, потім перевела погляд на Фірніета.

— Більш ніж, — відповіла Феліція.

— Я за вас рада, — кивнула Кетта, накладаючи охолоджувальну руну на зілля. Здавалося, ніби всі свої дії вона здійснює на автоматі, настільки була відточена її майстерність. — Ну що, любі мої, момент істини настав? Давайте пасма волосся.

Феліція простягла Кетті своє волосся і Еділана Сетірама, та по черзі кинула його в зілля і всі завмерли в очікуванні.

— Іііі… Так! Вітаю, Феліціє, ти далека родичка Еділана Сетірама, — радісно повідомила Кетта, коли зілля змінило колір на синьо-фіолетовий.