Читати книгу - "Переваги поразок, Шарль Пепен"

Знання самі собою нічого не варті. Вони важливі тоді, коли можуть допомогти змінити світ. Треба прийняти це основне, «інструментальне» їхнє значення. Щоб зацікавити в знанні, варто оцінювати їх на глобальному рівні, виходячи з того, що учні хочуть робити з ними. Численні викладачі впевнені в цьому — учитель історії показує учням, як знання про минувшину допомагає краще зрозуміти сьогодення, учитель філософії вказує на маргінальні верстви населення, щоб учні змогли знайти у філософії певні шляхи для самовираження, точніше для виправдання їхнього бунтарства. Утім, цих викладачів часто контролюють наглядачі, які не хочуть бачити, що Франція змінилась, і вважають за демагогів учителів, котрі намагаються бути рівними студентам. Та інакше стосунків зі студентами не встановити. Я пам’ятаю одного наглядача, який дорікав мені. Розкритикувавши мої методи, він нагадав мені значення слова «установа»: «Навчальна установа — це те, що не зрушує з місця, коли зрушує все інше, це “наставник”, до якого студенти можуть звернутися, коли все інше руйнується». І це все мені сказали дружнім тоном. Та я переконаний: наша країна зазнає таких змін, що освіта, навпаки, повинна «зрушувати з місця», щоб адаптуватися до світу, який постійно змінюється.

У праці «Несвоєчасні міркування» Ніцше виступає проти «марної ерудиції» та «буржуазної свідомості». Він висміює тих, хто плекає насправді безглузді знання, неначе реліквії: ці люди нібито порошинки з них здувають, але в них немає жодної користі. А відтак їм починає бракувати подиху. Це нагадує нам, що головне запитання не «Що я знаю?», а «Що мені робити зі своїми знаннями?». Ніцше вирізняє два типи використання наших знань. Або ми заспокоюємось і фіксуємо себе в суворих межах своєї компетенції: тут ми піддаємось «інстинкту страху». Або ми беремо ці знання за початок і керуємось «інстинктом мистецтва». У цьому разі функція знання є такою: розпочати жити, діяти, постійно змінювати наше життя.

Ми можемо знайти відлунки роздумів Ніцше про знання в інших рядках з вірша Редьярда Кіплінга «Якщо»:

Як мрійництво не занапастить мрії,

Не стане думка думанням пустим.

Дивлячись на своє існування крізь призму сміливості від самого початку, маємо знання представляти як такі, що надихають їх же перевершити, як такі, що стирають усі кордони зони комфорту, з котрої треба виходити.

Так ми дістаємо слушну ідею щодо реформування освіти: знання мусять сприяти тріумфу «інстинкту мистецтва», а не «інстинкту страху». Звісно, треба навчити учнів «думати», але при цьому «не створити з думки культ».

Ми можемо уявити безліч труднощів на всіх рівнях утілення цієї ідеї. Чи треба полегшувати програми предметів? Ніцшеанська позиція допомогла б відокремити потрібні й непотрібні курси в програмі. Чи треба викладати давньогрецьку й латину? Так, але тільки для того, щоб підкреслити, яким чином мертві мови допомагають розуміти сучасну французьку. Чи потрібен атестат про професійну освіту і чи зможе він дати дорогу до гарної професії? Так, але лишень у світі, де головне питання звучить не «Що я знаю?», а «Що мені робити зі своїми знаннями?».

Таке вільне, креативне й «інструментальне» ставлення до знань — достоту те, що пропонує вивчення філософії у випускних класах. Окрім теорій великих мислителів, ідеться про те, як навчитися думати самому. Мета — це не студіювання ідей, а розуміння насолоди мислити вільно. Пояснивши, що за Декартом свобода — це здатність обирати і що Спіноза постулював цілком протилежне, учням пропонують дати своє визначення свободи: приклади слугують засновками до власних міркувань. Так учні краще запам’ятовують ідеї, ніж тоді, коли їх подано на індивідуальний аналіз за наказом «це треба знати». Ось чому філософії мають навчати в початковій школі. Це було б гарним способом виховати корисне, практичне ставлення до знань, щоб якомога швидше дати нашій молоді уявлення про критичне мислення, що є найкращим захистом від ідеологій і проблем самобутності.

Слушний шлях показати учням, що успішне життя завжди сповнене сумнівів, і познайомити їх із важливістю ризику.

20 Institut National de la Statistique et des Е`tudes Е`conomiques — національний орган статистики, що займається розрахунком і аналізом офіційних статистичних даних у Франції.

13. Здобути успіх

Якщо ви прийшли по Purple Rain, то зайшли не в ту будівлю. Важливо не те, що ви вже чули, а те, що ви зараз почуєте.

Прінс

У попередніх розділах ми запитували себе, як зробити наші невдачі успішними. Одначе, щоб нам це вдалось у довгостроковій перспективі, треба також здобути справжні успіхи, а це геть нелегко. Треба прожити їх як можливості себе пізнати або переосмислити. Слід остерігатися надмірного ототожнення себе як з поразками, так і з успіхами: якщо згубно визначати себе через свої поразки, то зведення власної особистості до своїх успіхів може закінчитися трагічно.

Повчальними є приклади тих, хто досить довго здобував лиш успіхи.

Команда французьких гандболістів «Експерти», яких тренував Клод Онеста, досягла більшого, ніж будь-яка