Читати книгу - "По слідах Не забутих книжок, Квін Тесс"

- Божевільний, хаха, просто божевільний, - істерично, я закрила книгу й притиснула її до серця, аж раптом прийшло осяяння, - чекати, він написав, що буде чекати.

Заглушивши мотор, я витерла обличчя від залишків сліз, які раптом скінчились, й вибігла з машини, направляючись до кавʼярні.

- Боже, нехай він буде там, - благала я.

Мені було байдуже наскільки жахливо я зараз виглядала, мені просто було потрібно його побачити.

Щойно дзвіночок видав перший звук, як Намджун голосно піднявся із-за столу:

- Веста, - по його обличчю пронеслась гримаса болю, напевно від виду моїх заплаканих червоних очей.

- Я…я… - я намагалась віддихатись, поки Намджун робив маленькі кроки.

- Що трапилось? - аккуратно спитав він ставши в метрі від мене. Його погляд зачепився за книгу, яку я притискала до серця.

- Я теж тебе кохаю, - тихо вимовила я.

На секунду повисла тиша. А потім пролунав радісний визг Кори:

- Юхуууууу, ну нарешті, - стрибала вона за стійкою.

Ні я, ні Намджун не звертали на дівчину жодної уваги. Наші погляди були прикуті один до одного:

- Ти щось…

Договорити Джун не дав, сильні руки обхопили мене за талію притискаючи до себе. Він голосно зітхнув. А я куталась в його обійми, наче це було кращим місцем у Всесвіті.