Читати книгу - "Дев'ять кіл Пекла і ти - моя, Артеліна Грудень"

Я лежав у ліжку і розглядав стелю. Кароока здивувала і потішила мене цього вечора. Стільки емоцій, така буря почуттів і вогонь у погляді! Думав, спопелить! Вона, без сумнівів, хоче бути зі мною. Щоправда чогось злякалась. 
Коли я був у Канаді, батько надіслав мені звіт детектива. Він стверджував, що Еля виконувала замовлення. Наводив докази і факти, що це була афера, а дівчина - талановита актриса. Навіть виписку з банку надав, на якій була роздруківка операцій на картці Еллі. За мене їй непогано заплатили. 
Тільки ще в найперший день, коли ми зіткнулися в ліфті, я звернув увагу, що дівчина абсолютно спокійно реагує на моє ім'я. Якби детектив мав рацію, то як Еля працювала, не знаючи навіть імені «об'єкта»? А якщо знала, то чому влаштувалася саме в мою фірму? Гаразд, нехай би працювала в «Good Wood», але коли почула, що я повертаюся, чому не звільнилася? Не перевелася в інший офіс? Не пішла у відпустку?
Не можна так зіграти! Еля не знала, хто я такий, чиє прізвище ношу, коли ми познайомилися в клубі. Отже, вона не прикидалася. І пішла не тому, що замовлення виконано, а тому, що не бачила майбутнього у нас.
Я посміхнувся. Ця причина тішила. Еля хотіла цього самого майбутнього. І відмовила вона мені зовсім не через статус коханки. І не тому, що не хоче моєї уваги і близькості зі мною...
Що ж ти приховуєш, Кароглазка? Чому обдурила мене і втекла?
Я усміхнувся, згадуючи, як спритно вона мене провела. По-жіночому хитро і витончено. Звісно, після кількох пристрасних поцілунків, на які дівчина відповідала з усім запалом, я втратив пильність.
І це її тихе, муркотливе:
- Чур я до ванної перша...
Звісно, випустив із рук, безумовно у фантазіях поплив із реальності й не помітив підступу. Та й як його помітити, коли за двадцять хвилин із ванної виходить бажана жінка в одному рушнику з вологим волоссям, почервонілими щоками і боязко притискає до себе стопку одягу?
- Ванна вільна. Не поспішай, я поки що замовлю нам вечерю. Якщо ти не проти, звісно.
- Не проти. 
У цю хвилину я почувався драконом, який нарешті притягнув у свою печеру принцесу. Спіймал! Моя! Після цієї ночі вже відступитися не вдасться нікому з нас.
У душі я налив на мочалку забагато гелю і добряче спінив його. Мені кортіло, щоб запах тіла приваблював кароочку. Я пам'ятав її зізнання тоді, багато років тому. Еля лежала гола в моєму ліжку, цілувала шию і вдихала аромат мого волосся:
- Знаєш, багато жінок дивляться на тіло чоловіка, милуються накачаним торсом. 
Вона посміхнулася, дивлячись на мій живіт. Кубиків преса там не було. Я не прагнув до спортзалу і взагалі не любив тренажери. Біг - ось, що приносило мені задоволення і тримало в тонусі. Це зараз я мрія фітнес-тренера, а тоді Елю в мені привабило щось інше.
- А моє слабке місце - чоловічі парфуми. Я навіть у свій час купувала собі їх. Так от, твоі - суцільний вибух!
Ми ще довго кепкували й жартували, я так і не зрозумів, зіронізувала чи правду сказала дівчина, але з тих пір парфум не змінював.
Гель же я замовив спеціально того ж аромату, хотів, як йолоп сподобатися їй. Мене навіть не збентежило те, що я почув звук ліфта, який відчинився у мене в квартирі. Доставка їжі - відмахнувся, і думки потекли в іншому напрямку. Як я буду з рук годувати свою норовливу дівчину. Як її вуста доторкнуться до моїх пальців. Можливо, навіть зовсім не випадково...
Виходив я з душу в одному рушнику на стегнах із радісним передчуттям, а зустріла мене тиша.
Піцу привезли лише через двадцять хвилин. Ну, хоч із голоду не дала мені померти. Подбала чи стукнула по носі? Не важливо. Головне інше, я вмію вичікувати, а Еля терпінням не вирізняється.