Читати книгу - "Занурення в патерни проектування, Олександр Швець"

class="br0">(source)
    salary = logger.load()
  // ... Засто­су­ва­ння

Якщо вам потрі­бно дода­ва­ти об’єктам нові обов’язки «на льоту», непо­мі­тно для коду, який їх використовує.

Об’єкти вкла­даю­ться в обго­ртки, які мають дода­тко­ві пове­ді­нки. Обго­ртки і самі об’єкти мають одна­ко­вий інте­рфе­йс, тому кліє­нтам не важли­во, з чим пра­цю­ва­ти — зі зви­чайним об’єктом чи з загорнутим.

Якщо не можна роз­ши­ри­ти обов’язки об’єкта за допо­мо­гою спадкування.

У бага­тьох мовах про­гра­му­ва­ння є клю­чо­ве слово final, яке може забло­ку­ва­ти спа­дку­ва­ння класу. Роз­ши­ри­ти такі класи можна тільки за допо­мо­гою Декоратора.

Кроки реа­лі­за­ції

Пере­ко­найте­ся, що у вашо­му зав­да­нні при­су­тні осно­вний компо­не­нт і декі­лька опціо­на­льних допо­вне­нь-надбу­дов над ним.

Ство­рі­ть інте­рфе­йс компо­не­нта, який опи­су­вав би зага­льні мето­ди як для осно­вно­го компо­не­нта, так і для його доповнень.

Ство­рі­ть клас конкре­тно­го компо­не­нта й помі­сті­ть в нього осно­вну бізнес-логі­ку.

Ство­рі­ть базо­вий клас деко­ра­то­рів. Він пови­нен мати поле для збе­рі­га­ння поси­ла­нь на вкла­де­ний об’єкт-компо­не­нт. Усі мето­ди базо­во­го деко­ра­то­ра пови­нні деле­гу­ва­ти робо­ту вкла­де­но­му об’єкту.

Конкре­тний компо­не­нт, як і базо­вий деко­ра­тор, пови­нні дотри­му­ва­ти­ся одно­го і того само­го інте­рфе­йсу компонента.

Ство­рі­ть класи конкре­тних деко­ра­то­рів, успа­дко­вую­чи їх від базо­во­го деко­ра­то­ра. Конкре­тний деко­ра­тор пови­нен вико­ну­ва­ти свою дода­тко­ву функціо­на­льні­сть, а потім (або перед цим) викли­ка­ти цю ж опе­ра­цію заго­рну­то­го об’єкта.

Кліє­нт бере на себе від­по­від­а­льні­сть за конфі­гу­ра­цію і поря­док заго­рта­ння об’єктів.

Пере­ва­ги та недо­лі­ки Більша гну­чкі­сть, ніж у спадкування. Дозво­ляє дода­ва­ти обов’язки «на льоту». Можна дода­ва­ти кілька нових обов’язків одразу. Дозво­ляє мати кілька дрі­бних об’єктів, замі­сть одно­го об’єкта «на всі випа­дки життя». Важко конфі­гу­ру­ва­ти об’єкти, які заго­рну­то в декі­лька обго­рток одночасно. Вели­ка кількі­сть кри­хі­тних класів. Від­но­си­ни з інши­ми пате­рна­ми

Ада­птер змі­нює інте­рфе­йс існую­чо­го об’єкта. Деко­ра­тор покра­щує інший об’єкт без зміни його інте­рфе­йсу. При­чо­му Деко­ра­тор під­три­мує реку­рси­вну вкла­ду­ва­ні­сть, на від­мі­ну від Ада­пте­ру.

Ада­птер надає класу аль­те­рна­ти­вний інте­рфе­йс. Деко­ра­тор надає роз­ши­ре­ний інте­рфе­йс. Замі­сник надає той самий інтерфейс.

Ланцю­жок обов’язків та Деко­ра­тор мають дуже схожі стру­кту­ри. Оби­два пате­рни базую­ться на принци­пі реку­рси­вно­го вико­на­ння опе­ра­ції через серію пов’яза­них об’єктів. Але є декі­лька важли­вих відмінностей.

Обро­бни­ки в Ланцю­жку обов’язків можу­ть вико­ну­ва­ти дові­льні дії, неза­ле­жні одна від одної, а також у будь-який моме­нт пере­ри­ва­ти пода­льшу пере­да­чу ланцю­жком. З іншо­го боку, Деко­ра­то­ри роз­ши­рюю­ть певну дію, не ламаю­чи інте­рфе­йс базо­вої опе­ра­ції і не пере­ри­ваю­чи вико­на­ння інших декораторів.

Компо­ну­ва­льник та Деко­ра­тор мають схожі стру­кту­ри кла­сів, бо оби­два побу­до­ва­ні на реку­рси­вній вкла­де­но­сті. Вона дозво­ляє зв’язати в одну стру­кту­ру нескі­нче­нну кількі­сть об’єктів.

Деко­ра­тор обго­ртає тільки один об’єкт, а вузол Компо­ну­ва­льни­ка може мати бага­то дітей. Деко­ра­тор додає вкла­де­но­му об’єкту нової функціо­на­льно­сті, а Компо­ну­ва­льник не додає нічо­го ново­го, але «під­су­мо­вує» резуль­та­ти всіх своїх дітей.

Але вони можу­ть і спів­пра­цю­ва­ти: Компо­ну­ва­льник може вико­ри­сто­ву­ва­ти Деко­ра­тор, щоб пере­ви­зна­чи­ти функції окре­мих частин дере­ва компонентів.

Архі­те­кту­ра, побу­до­ва­на на Компо­ну­ва­льни­ках та Деко­ра­то­рах, часто може полі­пшу­ва­ти­ся за раху­нок впро­ва­дже­ння Про­то­ти­пу. Він дозво­ляє кло­ну­ва­ти скла­дні стру­кту­ри об’єктів, а не зби­ра­ти їх заново.

Стра­те­гія змі­нює пове­ді­нку об’єкта «зсе­ре­ди­ни», а Деко­ра­тор змі­нює його «ззо­вні».

Деко­ра­тор та Замі­сник мають схожі стру­кту­ри, але різні при­зна­че­ння. Вони схожі тим, що оби­два побу­до­ва­ні на компо­зи­ції та деле­гу­ва­нні робо­ти іншо­му об’єкту. Пате­рни від­рі­зняю­ться тим, що Замі­сник сам керує життям серві­сно­го об’єкта, а обго­рта­ння Деко­ра­то­рів контро­лює­ться клієнтом.

Також відомий як: Facade

Фасад — це стру­кту­рний пате­рн прое­кту­ва­ння, який надає про­стий інте­рфе­йс до скла­дної систе­ми кла­сів, бібліо­те­ки або фреймворку.

Про­бле­ма

Вашо­му коду дово­ди­ться пра­цю­ва­ти з вели­кою кількі­стю об’єктів певної скла­дної бібліо­те­ки чи фре­ймво­рка. Ви пови­нні само­сті­йно іні­ціа­лі­зу­ва­ти ці об’єкти, сте­жи­ти за пра­ви­льним поря­дком зале­жно­стей тощо.

В резуль­та­ті бізнес-логі­ка ваших кла­сів тісно пере­плі­тає­ться з дета­ля­ми реа­лі­за­ції сто­ро­нніх кла­сів. Такий код доси­ть скла­дно розу­мі­ти та підтримувати.

Ріше­ння

Фасад — це про­стий інте­рфе­йс для робо­ти зі скла­дною під­си­сте­мою, яка місти­ть без­ліч кла­сів. Фасад може бути спро­ще­ним від­обра­же­нням систе­ми, що не має 100% тієї функціо­на­льно­сті, якої можна було б дося­гти, вико­ри­сто­вую­чи скла­дну під­си­сте­му без­по­се­ре­дньо. Разом з тим, він надає саме ті «фічі», які потрі­бні кліє­нто­ві, і при­хо­вує все інше.

Фасад кори­сний у тому випа­дку, якщо ви вико­ри­сто­вує­те якусь скла­дну бібліо­те­ку з без­лі­ччю рухо­мих частин, з яких вам потрі­бна тільки частина.

Напри­клад, про­гра­ма, що зали­ває в соціа­льні мере­жі відео з коше­ня­тка­ми, може вико­ри­сто­ву­ва­ти про­фе­сі­йну бібліо­те­ку для сти­ска­ння відео, але все, що потрі­бно кліє­нтсько­му коду цієї про­гра­ми, — це про­стий метод encode(filename, format). Ство­ри­вши клас з таким мето­дом, ви реа­лі­зує­те свій перший фасад.