Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Острів Каміно 📚 - Українською

Читати книгу - "Острів Каміно"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Острів Каміно" автора Джон Гришем. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 28 29 30 ... 111
Перейти на сторінку:

— Від вас очікуватимуть, що ви зумієте до нього якомога ближче підібратись. Як це робити — ваша справа.

Принесли рулетики. Мерсер замовила пельмені з омаром у бульйоні. Елейн — креветки з перцем і пляшку білого вина Сансер. Прожувавши кілька шматочків, Мерсер зрозуміла, що мартіні геть пригнітив її смакові рецептори.

Елейн не стала пити другу порцію свого коктейлю й, помовчавши, запитала:

— Можна спитати вас про дещо особисте?

Мерсер засміялася — мабуть, трохи заголосно,— і відповіла:

— Чому ж ні? Але хіба лишилося щось таке, чого ви не знаєте?

— Думаю, такого ще чимало. Скажіть, чому ви жодного разу не приїжджали до котеджу після загибелі Тесси?

Мерсер, посумнівши, відвернулася й замислилася, як відповісти:

— Це надто боляче. Я з шести до дев’ятнадцяти років проводила там кожне літо. Ми з Тессою жили самі, гуляли пляжем, купалися в океані й говорили, говорили, говорили. Для мене вона була не просто бабусею, а всім одразу: моєю опорою, мамою, найкращою подругою. Щороку я терпіла дев’ять місяців із батьком, рахуючи дні до закінчення шкільного року, щоб потім утекти на пляж до Тесси. Я благала батька дозволити мені жити з нею весь рік, але марно. Ви, певно, знаєте про мою матір.

Елейн знизала плечима:

— Лише те, що є в архівах.

— Її запроторили до психлікарні, коли мені було шість. Вона з’їхала з глузду через свої негаразди, і, я підозрюю, через мого батька також.

— А з Тессою ваш батько ладнав?

— Годі вам! У нашій родині ніхто ні з ким не ладнає. Батько ненавидів Тессу, бо вона, мовляв, була чванлива і вважала, що її дочка невдало одружилась. Герберт був із бідної сім’ї, що жила в мемфіському гетто. Він заробив статок, продаючи спочатку вживані автівки, а потім нові. Тесса походила з давньої мемфіської родини з великими аристократичними претензіями, але майже без грошей. Чули коли-небудь стару приказку: «Для перини надто бідний, для соломи надто гордий»? Про Тессину родину краще не скажеш.

— У неї було троє дітей.

— Так. Моя мати, тітка Джейн і дядько Голстед. Хто може назвати сина Голстедом? Тесса. Це в неї було сімейне.

— А Голстед живе в Каліфорнії?

— Так, півстоліття тому він втік із Півдня й оселився в комуні, де згодом одружився на наркоманці. У них четверо дітей, і всі геть божевільні. Через мою матір вони самі всіх нас вважають божевільними, але насправді то вони справжні психи. Славна сімейка!

— Ну-ну, жорстко ви.

— Це я ще добираю слова. Ніхто з них навіть не явився на похорон Тесси, так що я не бачила їх із дитинства — і повірте мені, зовсім не прагну з ними зустрітися.

— У «Жовтневому дощі» описано неблагополучну сім’ю. Ви писали з власного досвіду?

— Вони, звісно, саме так і подумали. Голстед написав мені паскудного листа — таке собі обрамлення для мого роману. То була остання крапля.— Мерсер відкусила половину рулетика й запила водою.— Давайте про щось інше.

— Чудова ідея. Ви казали, що маєте багато запитань.

— А ви запитали, чому я більше не бувала в котеджі. Там уже ніколи не буде так, як раніше, і спогади не дадуть мені спокою. Уявіть лише: мені тридцять один рік, і найщасливіші дні мого життя — у далекому минулому, в тому котеджі разом із Тессою. Не думаю, що зможу туди повернутися.

— Ви й не матимете цього робити. Ми можемо зняти для вас на півроку хороше житло. Але задля переконливості легенди краще, звісно, щоб ви оселилися в котеджі.

— Якщо він не буде зайнятий. Сестра щороку приїжджає туди на два тижні в липні, а до того ж можливо, що котедж здаватимуть в оренду. За ним доглядає тітка Джейн і час від часу здає його друзям. По листопадах там живе якась канадська сім’я, а сама Джейн там зимує з січня по березень.

Елейн поклала до рота шматочок і відпила свій коктейль.

— Мені цікаво,— продовжила Мерсер,— чи ви бачили сам котедж?

— Так. Два тижні тому. Це було частиною моєї підготовки.

— І як він виглядає?

— Дуже мило. Доглянуто. Я залюбки там пожила б.

— Уздовж пляжу, як і раніше, кілька десятків будинків, які здаються в оренду?

— Авжеж. Не думаю, що за одинадцять років там щось особливо змінилося. Така собі атмосфера старомодної відпустки. Пляж гарний і без натовпу.

— Ми жили на тому пляжі. Тесса будила мене зі сходом сонця, і ми йшли перевіряти черепах: дивилися на нові гнізда, які з’явилися за ніч.

— Ви про це написали — чудове оповідання.

1 ... 28 29 30 ... 111
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Острів Каміно», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Острів Каміно"