Книги Українською Мовою » 💛 Любовні романи » Кохати або помститися 📚 - Українською

Читати книгу - "Кохати або помститися"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Кохати або помститися" автора Тетяна Кирик. Жанр книги: 💛 Любовні романи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 28 29 30 ... 46
Перейти на сторінку:
А він був занадто ніжним тієї ночі. Вранці, коли у вікно ярко світило сонце, Тася прокинулася й побачила Ігоря поруч з ліжком. Він сидів та дивився на неї. «Зараз щось буде», — сказав він та вийшов. Повернувся та приніс їй чай, а собі каву з скибочками солодких грінок. «Це такий десерт, я встиг його замовити в кафе, що тут з нами поруч», — пояснив він їй. «Очманіти можна!» — промовила Тася — «Сам пан Бжезовський пригощає мене сніданком!». «І тобі доброго ранку, квіточка моя!» — промовив він посміхаючись. Десерт їй сподобався. Весь ранок Ігор був задоволений та про себе міркував: «Може ще справа й піде». «А знаєш, що? Давай ми поїдемо до моря, поки я тут із тобою», — зробив він таку пропозицію. «Приємна пропозиція!» — промовила дівчина. «Але зараз тільки початок літа. Не холодно нам там буде?» — запитала Тася в Ігоря. «Подивимось! Поїхали, коли це ти ще побачиш море Альборан!» — кликав він її. «Яке море? Альборан? Я про таке навіть не чула», — промовила Тася. «А воно є. Та ти маєш можливість його побачити, та навіть купатися. Тут поруч розташована Малага. Це місто-курорт», — підбивав він Тасю. «Добре! Але я їхала, про море не подумала. Та про купальник не подбала», — відповіла Тася. «Тася, купальник — то сама велика проблема. Так?» — посміхаючись відповів він. «Для дівчини, так!» — промовила Тася. Вони знов поїхали у Ронду по купальник. Обрали невеличку крамницю. Там Ігор дістав золоту кредитну картку та дав її дівчині. «Я тут міркував часом, вирішив, що в тому, що з тобою сталося винен і я. Давав би тобі гроші, Саня б нікого більше не приводив би та не зазіхав би на тебе. Тому я хочу подарувати тобі цю картку. Вона моя. Бо це мій рахунок. Але ти можеш розпоряджатися на свій розсуд», — сказав він та протягнув їй картку золотавого кольору. Тася подякувала та поцілувала його у щоку. Пішли обирати Тасі купальник. Тася спочатку обирала собі яскраві, то червоний, то жовтий. А потім вирішила, що не треба привертати до себе багато уваги та обрала чорний купальник, який був пошитий, немов така коротенька сукня. «Дивно, ти могла обрати собі щось веселіше?» — не погодився з її вибором Ігор. «А я хочу такий. Не хочу привертати ні до себе, ні до нас зайву увагу», — відповіла Тася. «Добре. Тоді я погоджуюсь! — відповів він й подумки дійсно схвалив її вибір. Потім, у Малазі, вона купить ще два купальника — зеленого та пісочного кольору, й Ігор буде з нею глузувати, мов вона вирішила злитися з навколишнім середовищем. А поки він схвалив її рішення й вони повернулися у Сетениль — де — лас — Бодегос.

Вони прибули до Малаги на потязі. Це був дуже відомий курорт. Тому було обрано зняти собі будинок, десь неподалік від моря, аніж заселятися у будь-який готель. Хоч літо тільки починалося, в місті вже було багато туристів. Вони були скрізь та розмовляли чи не усіма мовами світу. Звісно були й ті, що розмовляли російською або українською, таких Тася чомусь побоювалася. Можливо не хотіла, щоб в Ігоря через неї були неприємності. Але потім заспокоїлася. «Як що він був з нею та не боявся проводити час в Україні, де його всі могли впізнати, й зараз про це не дуже турбується. То чого я так за це хвилююся?» — міркувала вона якийсь час. Дивлячись на те, що Ігор почувається спокійно, вона теж заспокоїлась.

Вони гуляли Малагою, сиділи у всіляких ресторанчиках у вечері, де пробували різні переважно рибні страви. Тася не їла рибу, але дуже їй сподобалися різні морські делікатеси. Й вона переважно замовляла то креветки з морськими гребінцями, то всякі страви з кальмарів. Навіть, нарешті, спробувала лангуста — такого великого рака. Їсти їй його сподобалося, а от чистити зовсім ні. «Воно того не варто!» — вирішила вона для себе. А Ігор просто насолоджувався життям. Він плавав, доки Тася сиділа не березі, смачно їв, йому подобалася Тасина компанія, її дитяче здивування майже з будь-якого приводу. Куштували вони крабів, або плавали катером дивитися на дельфінів — все це викликало в Таїсії велике захоплення. Потім він пів дня вислуховував розповіді про її відчуття та радів разом із нею. «Ну що ти за дитина!» — іноді казав він їй. Ще йому дуже подобалося, що в неї майже такі самі вподобання, як і в нього. Хоч він був багатою людиною, але вподобання в нього залишилися ще ті, що придбав у юнацтві та молодості. Йому подобалося ходити пішки, гуляти вулицею та роздивлятися все навкруги. У відпочинку він надавав перевагу активному відпочинку, та полюбляв цікаві екскурсії. А Тасі теж подобалося, ще з дитинства ходити пішки. До цього її привчив батько та життя. Коли ти живеш в маленькому місті, то всюди йдеш пішки. Також вона з радістю була з ним на різних екскурсіях. Але через свої хвороби іноді їй було це дуже важко. Ігор не ображався на це, бо розумів, що їй дійсно тяжко. Вона була з ним поручі йому вже тільки від цього було приємно та хороше.

Пробули у Малазі два тижні. Ігор вже почав збиратися назад. Повернулися у Сетениль — де — лас — Бодегас. «Тася я так добре провів з тобою тут час!» — зробив підсумки Ігор й промовив: «Але я маю повертатися у Лондон». «Розумію», — відповіла дівчина. «Але тепер ти у Європі і я зможу частіше до тебе прилітати. Гроші я тебе залишив. Як викликати таксі та поїхати у Ронду, ти вже знаєш. Вчи тут англійську або іспанську. Я сподіваюсь, ти знайдеш собі заняття до душі», — сказав на останок він їй. Тася сама зібрала його валізу, зробила бутерброди у потяг. «Не проводжай мене!» — попрохав він. «А можна хоча би до машини?» — відповіла вона. «Добре», — погодився чоловік. Вони пройшли містом до платної стоянки, де зазвичай мешканці міста залишали свої авто. Там Тася посадила його в таксі. Поцілувалися на прощання. Таїсія намагалася тримати себе в руках та не плакати. Їй це вдалося. Ігор поїхав у Ронду, щоб там сісти на потяг, а потім й на літак. А Тася залишилася, пішла собі до дому. «Тепер тут мій дім», — міркувала вона дорогою. «Як я буду без нього? Що сама тут робитиму? Чи не буде мені

1 ... 28 29 30 ... 46
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Кохати або помститися», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Кохати або помститися"