Читати книгу - "Гарун і море оповідок"

 — В тобі, юний Гаруне Халіфо, сховано значно більше, ніж бачить око, що кліпає, — промовив Рашид.

 — Забудьте, — пробубонів Гарун сердито. — Забудьте про все, що я сказав.

Принц Боло підійшов до нього й поплескав по спині так, що аж віддих Гарунові сперло.

 — Аж ніяк! — вигукнув Боло. — Забути, що ти сказав? Юначе, про це незабуде ніхто! Генерале, я вас питаю, хіба він не ідеальний хлопець для такого завдання? Адже він так само, як і я, раб Кохання.

Гарун почервонів, тому намагався не дивитися в бік Лепетухи.

 — Так, так, справді! — продовжував принц Боло, ходячи туди й назад, енергійно (хоч трохи пришелепувато) розмахуючи руками. — Так само, як і моя пристрасть, моє кохання веде мене до Бачет, лишень до Бачет, так само цього хлопчака вабить те, в чому він кохається, себто Оповідний Океан.

 — Гаразд, — погодився генерал Фоліант. — Юний Гаруне, ти будеш нашим шпигуном. А трясця їм усім! Цур їм пек! Ти ж бо заслужив. Вибирай собі побратимів — і вперед, — голос генерала трохи затремтів, наче за його зовнішньою суворістю ховалася тривога.

«Ну, все, гаплик, — подумав Гарун. — Але відступати пізно».

 — Будь обережним! Тримайся в тіні! Остерігайся, пильнуй, щоб тебе не побачили! — театрально вигукнув Боло. — Тепер ти майже справжній Воїн Тіней.

До Старої Зони Кагані можна було дістатися, якщо перетинати Смугу Сутінок з півночі на південь уздовж узбережжя країни Чуп, аж поки темний і мовчазний материк не залишиться позаду і Південний Полярний Океан Кагані не розкинеться увсебіч. Гарун і Якщоб-Джин Води вирушили в дорогу вже менше ніж за годину після того, як Гарун зголосився стати шпигуном. Їхніми супутниками були Багатопащеві Риби Ґупі й Баґа, які булькали у їхньому фарватері, а також старий Плавучий Городник Малі зі своїми бузковими губами й капелюхом з водоростей. Малі йшов по воді поряд з ними. (Гарун також хотів узяти з собою Лепетуху, але не зміг здолати своєї сором’язливости, а крім того, вона, як йому здалося, хотіла залишитися з Воїном Тіней Мудрою. Ну, а Рашид мусив перекладати для генерала й принца мову жестів Мудри.)

Кілька годин високошвидкісного переміщення Смугою Сутінків — і вони опинилися на просторах Південного Полярного Океану. Тутешні води ще більше зблякли, а температура води стала ще нижчою.

 — Ми йдемо вперед запекло!

 — Було брудно! Стало пекло! — проказували Ґупі й Баґа, кашляючи й булькаючи. Малі біг собі вистрибом поверхнею води без найменших незручностей.

 — Якщо вода настільки отруєна, то чому у вас не болять ноги? — запитав його Гарун. Малі похитав головою.

 — Бувало й гірше. Трохи отрути. Трохи кислоти. Малі — стріляний горобець. Його не зупиниш:

А тоді, на подив Гаруна, він захриплим голосом заспівав пісеньку:

 — Ми тут для того, — нагадав йому Гарун голосом, який, як він сподівався, був авторитетним і командирським, — щоб покласти край діянням Культмайстра Хаттам-Шуда.

 — Якщо Оповідне Джерело насправді знаходиться неподалік Південного Полюсу, — висловив припущення Якщоб, — то Хаттам-Шуд буде саме там, я майже в цьому переконаний.

 — Гаразд, — погодився Гарун. — Тоді до Південного Полюсу!

Невдовзі з ними сталося перше лихо. Ґупі й Баґа, які весь час скімлили, видаючи жалісливі звуки, зізналися у неможливості своєї участи в подальшому виконанні поставленого завдання.

 — Хто ж би думав, що так буде!

 — Так погано, ще й усюди!

 — Ми не можемо. Ми — хворі!

 — Рими всі застрягли в горлі.

З кожною милею вода в Океані ставала густішою й холоднішою, багато Оповідних Потоків були сповнені темної, в’язкої рідини, що нагадувала патоку.

«Хай там як, ми недалеко до мети», — подумав Гарун. А Багатопащим Рибам він сумно сказав:

 — Залишайтеся тут на сторожі. Далі ми підемо