Читати книгу - "Стійкий принц. Дама-примара"

Вже оговтався потроху І звестись на ноги прагне. Знаю я, якої муки Завдає розлука часом: На коня сідай скоріше, Більш тебе я не тримаю.

Мулей

Не знаходжу слів достойних. Для такого дародавця Сам дарунок – нагорода. Хто ти – щедрий португальцю?

Дон Фернандо

Хто я? Лицар – тільки й того.

Мулей

І довів ти це насправді. Хто б не був ти, знай, що завжди Я рабом твоїм лишаюсь.

Дон Фернандо

Не барися, їдь скоріше.

Мулей

О, якщо мене ти квапиш, Як же до своєї дами Поспішати мусить бранець!

(Іде.)

Дон Фернандо

Дарувать життя – прекрасно!

Мулей

(здаля)

О хоробрий португальцю!

Дон Фернандо

Він до мене щось гукає. Що тобі потрібно, мавре?

Мулей

Сподіваюся, за щедрість