Читати книгу - "Первісна. Дорога на Тір Мінеган"

— До речі, — промовив маґістр, — я й не знав, що ти досі тут. Думав, що вже пішов.

— Так і було, — підтвердив Шимас. — Але потім я вирішив повернутись. Був певен, що ще застану вас тут.

Ярлах аб Конал пильно придивився до нього.

— Ти схвильований. Щось сталося?

Замість відповіді Шимас розгорнув свою книжку на потрібній сторінці й передав її маґістрові.

— Що це? — запитав той. — Ага, бачу. Знайома загадка. Молодим довго бився над нею, та все без результату.

І він прочитав уголос:

Вона була першою, але прийде останньою. Проте сини не помітять її появи, а знайшовши, не збагнуть, хто вона така.

Однак упізнати її можна за кількома ознаками.

Вона прийде в цей світ, осяяна величчю земною.

Дочки не сприймуть її подоби і забажають знайти іншу, але останній король на великій землі зруйнує їхні плани.

Вона зречеться батька на користь матері й віддасть свій спадок другому братові.

А її друга сестра піде тим шляхом, яким хотіла піти вона.

Дочитавши, Ярлах аб Конал відклав книгу і сказав:

— Так зване Пророцтво про Першу. Воно коротке, тому важке для тлумачення, бо в ньому мало ключів. Тут немає ні розгалужень, ні відгалужень, ні передумов на зразок „якщо станеться те й те“, а отже, воно є невідворотним — ніщо не в змозі завадити його здійсненню.

— А ще, — додав Шимас, — текст пророцтва неточний.

— Ну, це знає кожен, хто намагався його верифікувати. Дослідники датують появу цього пророцтва першими десятиліттями від Мор Деораху. А це означає, що задача його тлумачення ускладнюється ще й мовним фактором. Як тобі відомо, в ті часи на Шінані були у вжитку три мови. Найпоширеніша з них — старошінанська, якою розмовляв простий люд; друга — лейданська, мова тодішньої знаті та писемності; із цих двох мов утворилася сучасна шінанська. А ще на півночі острова мешкали нащадки переселенців зі Старого Лахліну, що залишився в Старому Світі; вони послуговувалися лахлінською мовою, яка, втім, швидко зникла, а її вплив на формування шінанської обмежився кількома десятками запозичених слів та власних імен. Початково пророцтво було записано лейданською, однак мало хто вірить, що невідома провидиця проказала його цією мовою — бо навіть вельможі воліли спілкуватись у приватному колі народною. А звідси випливає, що вже сам ориґінал пророцтва був перекладом, проте й він давно загубився, тож ми маємо в своєму розпорядженні лише подвійний переклад — зі старошінанської на лейданську і з лейданської на шінанську. При цьому до тексту вкралися помилки, які зводять нанівець усі спроби його витлумачити. Хоча, скажімо, теза про велич земну не викликає жодних дискусій — усі погоджуються з тим, що Перша, хай там хто вона така, має народитися в могутній і знатній сім’ї. З відреченням від батька на користь матері набагато складніше, тут можливі різні варіанти; але найбільше інтриґує згадка про останнього короля. Одні пояснюють це так, що врешті-решт усі королі зникнуть, і Абрадом правитиме інша сила — чаклуни, наприклад, або, не допусти Диве, відьми. Інші стверджують, що при перекладі сталася підміна понять, і замість слова „останній“ насправді має бути „єдиний“. Тобто, колись у майбутньому весь Абрад об’єднається під владою одного государя… — Ярлах аб Конал замовк, розгублено глянув на Шимаса і труснув головою. — Ох, вибач, хлопчику мій! За звичкою я почав читати лекцію, а ти ж і так усе це знаєш, коли вже взявся за дослідження „Пророцтва про Першу“. Ти прийшов до мене за порадою? З’ясував щось нове?

Шимаса так і поривало сказати: „З’ясував усе!“ — проте він стримався. Передовсім, це було не зовсім правдою, бо деякі другорядні моменти досі залишалися для нього нез’ясованими. Крім того, хоч Шимас і був упевнений у правильності свого тлумачення, залишався мізерний, майже мікроскопічний шанс, що він десь схибив, тому вирішив послідовно викласти свої міркування, щоб у разі чого старший колеґа і колишній вчитель зміг указати йому, де закралася помилка.

— Так, маґістре, — обережно почав Шимас. — Мене дивує, чому досі ніхто не звертав уваги на одну неузгодженість у тексті пророцтва. У першому його абзаці згадується про синів, а потім вони ніби зникають і далі вже йдеться про дочок. Між тим, слова „син“ та „дочка“ в лейданській мові однокорінні — „filius“ і „filia“, а в давальному відмінку множини мають однакову форму — „filis“. Отже, якщо в тексті ориґіналу було вжито пасивну дієслівну конструкцію, перекладач на шінанську міг припуститися помилки і зробити дочок синами.

— Гм, — промимрив Ярлах. — Цікава ідея.

— І тоді, — продовжував Шимас, — кількість чоловіків у пророцтві зменшується до двох, а головними дійовими особами стають жінки. А там, де забагато жінок…

— …неодмінно з’являються відьми, — підхопив маґістр аб Конал.

Шимас ствердно кивнув, підбадьорений тим, що поки вони міркують однаково.

— Принаймні, починаєш думати про відьом. А перший абзац пророцтва в новій редакції викликав у мене стійку асоціацію з Відьомськими Іскрами. Вірніше, з однією марґінальною гіпотезою про їхнє походження, якої не сприймає ні більшість відьом, ні більшість чаклунів. Вважається загальновизнаним, що Іскри залишилися від прадавніх людей, чию цивілізацію знищили пекельні істоти з Ан Нувіну. Але чомусь нікого не бентежить, що серед артефактів тієї цивілізації досі не знайдено жодного маґічного предмета відьомського походження — самі лише чаклунські. Особисто мені здається вірогіднішим, що Відьомські Іскри з’явилися в цьому світі одночасно з шінанцями… Вірніше, з’явилася одна-єдина Іскра — Первісна, яка й породила решту Іскор.

Ярлах аб Конал знову подивився в книгу і прочитав початок пророцтва із запропонованою Шимасом поправкою:

— „Вона була першою, але прийде останньою. Проте дочки не помітять її появи, а знайшовши, не збагнуть, хто вона така…“ Отже, за твоїм припущенням, коли Первісна Іскра вичерпає здатність породжувати інші Іскри, тобто, своїх