Читати книгу - "Наречена для боса, Астра Вєєр"

Дивлюся на годинник. Ой! Вже час босові ланч принести.

Викликаю кур'єра та невдовзі наближаюся з підносом до дверей. Незручно постукати, намагаюся вивільнити руку. І саме у цей момент чую розмову з кабінету.

- Досить вередувати, Карино. Ми будемо бачитися, звичайно.

Далі тиша, мабуть, слухає.

Ну і я завмираю. Намагаюся зрозуміти, з ким бос там лагідно розмовляє.

- Так треба було, крихітко. Годі тобі рюмсати. Давай ти зараз заспокоїшся, а ввечері приїду до тебе і покажу, наскільки я зголоднів…

Оте-те-рі-ти.

У нього все ж таки є коханка!

Я відчувала це, але так, щоб раптово дізнатися... Розуміння взагалі не радує.

Чому її не взяв на роль? Береже?

А навіщо зі мною цілувався на святі? Навіщо йому бажання таке?

Скоріше за все хотів, щоб нас побачили. І, звичайно, не подумав, як воно мені… Пам'ятати про поцілунок з ним і знати, що так мене ще в тремтіння не кидало, голова не паморочилася і ні з ким так не танула, всупереч тренованому здоровому глузду.