Читати книгу - "Житія Святих - Березень, Данило Туптало"

Всещедрий же і багатомилостивий Господь, не хочучи смерти грішника, але навернення до життя, такого і настільки довгого його каяття не зневажив, але почув стогін його й ісповідання, пробачив йому гріхи його і чудотворення благодать дарував йому знову. Було ж перше після покаяння чудо таке. Бездощів'я, і буря люта, і посуха охопили цілий край, всі ж люди з постом молилися до Бога, дощу просячи. Було откровення єпископу града того, мужеві добродійному і святому, яке казало, що "один святий отець у краї є, в гробі перебуває, він якщо помолиться за вас до Бога, все зло закінчиться і дощ плодоносний зійде". Єпископ же зранку, зібравши клир свій і весь народ, откровення, яке було йому від Бога, розповів. І пішов з хрестами і молитовним співом до гробу того. Стукаючи в замкнені дверцята, просив зі всім людом Божого угодника, аби змилосердився над краєм їхнім, помолився до Бога, щоб відвернути від них праведний Його гнів і погрози і щоб посуха закінчилася, а дощ на землю посланий був. Але він нічого їм з гробу не відповідав ані очей вгору звести не смів, тільки бив груди свої, кажучи в собі: "Милосердний будь, Христе, до багатьох і лютих моїх беззаконь". Єпископ же довгий час стукав і просив наполегливо. І не зміг навіть відповіді якоїсь почути від нього, повернувся зі всіма, що прийшли, журячись і плачучи. І коли увійшли в церкву, знову молитовні співи здійснювали зі сльозами. Коли ж збільшилася буря знову і посуха велика була, і голод діймав, взивали всі люди ревніше до Бога, піст і молитву подвоюючи. І знову було єпископові откровення, і голос ясний чувся, що говорив: "Іди до раба Мого Якова, про нього ж тобі раніше відкрив. Якщо він помолиться до Мене за вас, зразу визволитеся від поганого, що облягло ваш край". Пішов-бо знову єпископ зі всім клиром і народом до гробу того, і налягали вельми наполегливими проханнями, докучаючи Божому рабові, аби помолився за них до Бога. Відчинили і дверцята насильно, вивели святого звідти. Блаженний же Яків, хоч не хотів, звівши очі свої до неба і руки вгору піднісши, молився за людей тих довго, і ще молитва була в його устах, як пролився дощ великий на землю і буря зупинилася. Господь-бо волю того, що боявся його, вчинив і молитву його почув. Насправді збулося те, про що у пророцтві написано: "Ти воззвеш, і Бог почує тебе, і ще говорити будеш, як промовить: "Я прийшов". Єпископ же і весь люд через преславне те чудо дивувалися, разом же з тим і раділи, вдячні співи з веселістю і торжеством возсилали до Бога й угодника його Якова святого вельми вшановували. День же той, в який від такого зла, молитвами Якова святого, визволилися і милість Божу отримали, встановили святкувати у всі роки, а преподобний Яків відтоді сповіщення прийняв, що прийняв Бог покаяння його і пробачив йому гріхи його, почав багато чудес чинити благодаттю Христовою. Скільки-бо приводили і приносили до нього з усього краю того хворих, всілякими недугами одержимих, — усі зразу зцілення отримували, біси ж словом святого виганялися. І за короткий час більше сподіяв чуд після свого каяття, аніж перед тим. У той же рік, в який випросив у Бога дощ, наблизився до кончини своєї. Прикликавши єпископа, заповів йому, щоб після смерти його в тому ж гробі поховали тіло його. І через декілька днів і спочив у Господі, водворилася свята душа його у благих Господа свого зі святими, що покаянням Богові угодили. Прожив від народження свого літ сімдесят і п'ять. Довідалися ж зразу про переставлення святого у цілому краї тому, і зійшлася звідусіль незліченна кількість люду на похорон його зі свічками, і кадилами, й ароматами. І єпископ зі всім клиром прийшов, і співав належне, й, ароматами дорогоцінними помастивши святе тіло його, поховали з шаною у тому ж гробі, як же заповідав йому святий перед кончиною. Через короткий час єпископ збудував церкву в ім'я цього Якова святого поблизу гробу його і, чесні його мощі звідти взявши, переніс до церкви і встановив святкувати святу пам'ять у всі роки на честь угодника Божого, преподобного отця нашого Якова, на славу ж Христа Бога, з Отцем і Святим Духом славленого навіки. Амінь.

У той самий день пам'ять святого Григорія, єпископа Константина-града, що в Кипрському острові з миром прийняв кончину.

У цей день чесні мощі святого князя В'ячеслава Чеського, якого брат Болеслав убив, перенесені були з Болеслава-града в Прагу і в церкві святого Віта покладені.

І пам'ять блаженного князя Василька Ростовського, якого Батиєві татари в цей день убили. Дивися про те у Пролозі.

Місяця березня в 5-й день

Житіє і страждання святого мученика Конона Ісаврійського

Стольний град Ісаврійського краю — Ісаврія — початок святої в Господа нашого Ісуса Христа віри прийняв від учителя народів святого апостола Павла, який там проповідував і деяких людей переконав. У час же апостольської проповіді був один чоловік на ім'я Нестор, який жив у селі, названому Витанія, що лежало від града Ісаврії за вісімнадцять стадій. Він мав жінку, що Нада називалася, з нею ж народив цього, про кого нам попереду повість, Конона святого. Коли доспів же хлопець віку дорослого, захотіли батьки його поєднати шлюбом і заручили йому дівчину гарну на ім'я Анна. Перед шлюбним союзом явився Кононові святий архистратиг Михаїл в образі мужа пресвітлого і навчив його про святу віру, завів його в ріку й охрестив у Пресвяту Тройцю, і Божественних Таїнств причастив, знаменував його хресним знаменням і невидимий став. Сповнився ж хлопець Духа Святого, й архангел Михаїл з ним був невидимо. І коли надійшов день шлюбу, і всі веселилися, коли введені були наречений із нареченою у світлицю, узяв Конон свічу запалену, поставив під сподом і сказав до дівчини: "Що краще: пітьма чи світло?" Дівчина ж відповіла: "Краще світло, а не пітьма". Тоді святий Конон, відкривши уста свої, благодаті Божої сповнені, почав навчати дівчину на збереження дівства і життя чисте, з вірою в