Читати книгу - "Сміттяр, Мар'яна Доля"

Еріку снилося, що він стоїть на вершині крутого пагорба, котрий стрімко обривається під його ногами майже прямовисними стінами.  Унизу між кам'яними брилами шумить та піниться море, а на горизонті він бачить чудовий острів, схожий на видіння з казки - безліч біленьких охайних вілл, потопаючих у зелені садів, якісь ажурні вежі, мости, альтанки, увиті квітами, - все таке безтурботне, яскраве, ніби зійшло зі сторінок глянцевого туристичного журналу. Хлопцеві дуже хочеться потрапити до того дивовижного міста, але от як це зробити? Тоді він раптом здогадується - так провалля ж можна  перелетіти! Розправляє величезні білі крила, котрі виникли в нього за спиною невідомо звідки ( тільки що їх не було) - змахнувши ними, робить крок уперед із кручі - і летить над морем, а душу переповнює невимовне щастя. Тільки от порушує це відчуття гармонії якась пташка, що верескливо і настирно кричить прямо над вухом . Він озирається, щоб прогнати нахабу - і розплющує очі.

На тумбочці поряд з ліжком дзвонить - розривається Тедів смартфон. Ерік спросоння ніяк не міг втямити, як відповісти на виклик, і тільки з третього разу йому вдалося впоратися із цим завданням.  Кинув погляд на екран - там світився напис - "Колін".

Який у біса Колін? В інструктажі, котрий Тед із ним проводив, таке ім'я не фігурувало. Ерік подумав, що не варто взагалі відповідати, поки не зв'яжеться з Тедом і не дізнається більше, хто той Колін і  що він ( чи вона) може від нього хотіти. Набрав Теда - вірніше свій власний номер - і почув механічний голос : "Абонент тимчасово недоступний". Телефон вимкнув, чи що?

У цю мить невідомий Колін знову почав його викликати. Врешті-решт Ерік здався і відповів на дзвінок. У слухавці почувся невдоволений жіночий голос.

  - Тедді! Чому ти не відповідав так довго? Що, знову вчора перебрав?

 - Привіт, - відповів Ерік, - Ні. все нормально, просто я міцно спав.

 - Тобі сьогодні до універу, не забув? Батьки телефонували ні світ ні зоря, просили мене проконтролювати, аби ти взагалі згадав, що маєш іти на навчання. І ще мати переживає за свою улюблену квітку - ти її поливаєш? Чи мені прийти подивитися, бо ти ж її знаєш - як та квітка засохне, вона з'їсть мізки нам обом...

"Бабуся, - сяйнуло в Еріковій  голові. - Та це ж Тедова бабця зветься Колін!"

 - Так, ба, вже збираюся, - відповів він. - Квітку не полив, забув. Може, ти заїдеш, бо мені немає коли?

  - Тедді, не смій мене називати  "ба"! - обурено задудніло в  слухавці, так що Ерікові аж вухо заклало. - Ти що, спеціально з мене знущаєшся? Звертайся по імені, як завжди!

 - Гаразд... Колін, - відповів він.

 - Щось ти дуже тихий сьогодні, - підозріло промовила  Тедова бабуся. - Уже встиг щось накоїти? Чи там у тебе дівчина,  і ти перед нею випендрюєшся?

 - Мені вже пора, - швидко сказав Тед. - Якщо ти щось хотіла, то кажи, а ні - я кластиму трубку.

 - Позич мені грошей. Дуже треба, я потім віддам.

 "Чортів Тед, він не попереджав, що його стара викидає подібні фокуси! Казав - з бабцею проблем не буде,  вона в моє життя не лізе..."

 - Скільки?

 - Десять "штук", - недбало мовила Колін.

Це все, що в нього було на картці. Як віддасть - залишиться без копійки, а як тут жити без грошей?

 - Ой, щось я тебе не чую, набери мене ще раз, - мовив він і натиснув на "відбій".

Витер піт з чола краєм простирадла і заходився набирати власний номер. На щастя, Тед уже ввімкнув телефон, і в трубці залунали довгі гудки.  Ерікові здалося, що минула ціла вічність, перш ніж він почув ліниве : "Алло!"

 - Теде, привіт!

 - О, це ти? Чого підірвався ні світ ні зоря?

У слухавці почулося якесь хихотіння та приглушений жіночий голос. Тед цитьнув на його власницю, і вона затихла.

 - Стара твоя збудила. Слухай, вона хоче, щоб я позичив їй гроші.

 - Ні в якому разі не давай, вона не поверне - то сто відсотків! В неї зараз молодий кавалер, то тратить грошики на нього - і власні, і чужі. Якщо їй почати поступатися -  на голову сяде. Кажи, що у тебе нічого немає!

 - Добре. Як там справи?

 - Вашими молитвами. Все класно, не переживай! В общазі дуже прикольно!

 - Ну добре, тоді до зв'язку.

Ерік прихопив смартфон і пішов у душ. Колін знову зателефонувала у найбільш невчасний момент - коли хлопець намилив голову. Чортихаючись крізь зуби, він відповів на дзвінок.

 - Ну що це таке?  - сердито сказала Тедова бабуся. - То трубку кидаєш, то в тебе зайнято півгодини. Я знала, що ти скупий, але ж не настільки...

 - Колін, вибач, - Ерік виплюнув шампунь, який потрапив до рота. - Але я не можу тебе виручити, в самого ні копійки немає.

 - Так... - у голосі жінки раптово з'явилися металеві нотки. - Тобі ж лише три дні тому батько перечислив немалу суму. Десять тисяч для тебе - то взагалі не гроші. Що, знову в казино все спустив?

Ерік відклав смартфон і застромив голову під струмінь води, потім швидко витерся рушником і знову приклав слухавку до вуха.

 - ...я розкажу твоєму батькові про той випадок з наркотиками, коли мені довелося відкупляти тебе від поліції...

 - П'ять тисяч, - сказав Ерік. - Вибач, але це все, що я можу дати.

У трубці запанувала тиша.

 - Добре, - погодилася Колін після паузи , - хай хоч так. Давай сьогодні о п'ятій зустрінемося у кав'ярні біля університету.

 - Домовилися. Тільки мені вже пора бігти, я запізнююся на заняття!

 - Давай, дорогенький, гризи граніт науки, - засміялася Колін і поклала трубку.