Книги Українською Мовою » 💛 Короткий любовний роман » Ти станеш моєю, Zhelizna 📚 - Українською

Читати книгу - "Ти станеш моєю, Zhelizna"

194
0
28.05.24
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Ти станеш моєю" автора Zhelizna. Жанр книги: 💛 Короткий любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 289 290 291 ... 295
Перейти на сторінку:
Розділ 20 (Герман)

Стан Яри мене лякав з моменту, як вона сіла до мене в автомобіль. Жінка була надто блідою та мовчазною. Здавалося, що я везу її не в гості до батьків, а на якусь екзекуцію. І як я зрозумів пізніше, для неї це було справді так. 

Вечеря проходила в напруженні. Якщо Яра відчувала дискомфорт, то мої батьки не знали, з якої сторони до нас підступитися. По мамі видно було, що вона хоче розпитати про наші відносини, а от батько більше виглядав збентеженим, хоч і тримав емоції під контролем.

Я ж не знав, що мені робити. А коли мама забрала Ярославу, взагалі розгубився й тільки поглядав у сторону кухні. 

— Ярославі з нами не дуже комфортно, — озвучив мені батько. 

— Я це відчув. Але як їй зарадити, я не знаю. 

— Мені здається, що вона боїться нашого з Жанною несхвалення. Думає, що ми будемо проти вашого союзу через вік та шлюб з Даном. 

Яра на пряму мені цього не говорила, але думаю, що тато має рацію. Вона боїться не за себе, а за нашу з батьками репутацію і тому накручує себе. Думає, що мені не байдуже на неприйняття з боку суспільства. Але я на нього плював. Між нами може бути хоч двадцять, хоч тридцять років різниці. Мені байдуже. Хай обговорюють нас всі, кому не лінь, ми ж будемо жити щасливим життям. 

— Та тільки я їй не раз говорив, що навіть ви нам не станете на заваді. 

— Сину, одних слів інколи замало. Ярослава не дівчинка, яка буде кохати вухами. Їй потрібні справжні вчинки, підтримка й опора. А тобі потрібно набратися терпіння, щоб дати це все. Розумієш?

— Розумію.

І я готовий на все, щоб продовжити останні тижні, в яких ми з Ярославою були разом. Так, у нас досі немає конкретики у відносинах і я поки не можу назвати нас повноцінною парою. Але навіть попри це, я відчуваю себе найщасливішою людиною. Бо ми разом. Ми поруч. Ми відчуваємо один одного, можемо торкнутися, обмінятися думками, підтримати. А більшого й не потрібно. 

— Знаєш, сину, — батько робить паузу, а я напружуюся, — ви гарна пара. І я справді вірю, що у вас все вийде. Тільки не опускайте руки й боріться за ваше щастя, а ми з мамою завжди підтримаємо. 

Батькові слова приємно осіли в душі. Скільки ж я чув від нього, що мої почуття безумні та одержимі. Скільки ж часу він просив мене викинути Яру з голови. Але сьогодні… сьогодні мене вперше благословили. І я не зміг просто сидіти на місці. Тому вставши з-за столу, я підійшов до тата, щоб обійняти його. 

— Дякую. 

— Не варто. Ти ж знаєш, сину, що для нас з мамою ти в пріоритеті. Ми завжди станемо на твою сторону і підтримаємо твій вибір. Думаю, що варто це озвучити нашій майбутній невістці, щоб вона так сильно не хвилювалася. 

Майбутній невістці… 

Колись це справді буде так. Я зроблю Ярі пропозицію руки та серця й запропоную їй провести разом все життя. Але це буде згодом. А зараз, ми з батьком йдемо до кухні, щоб дізнатися чи все добре в наших коханих. 

***

Відчинивши обережно двері, я побачив Яру в обіймах матері. Ми з батьком не встигли навіть на поріг ступити, як нам відразу подали знак мовчати. І це мене трохи насторожило. 

— Дай мені відповідь тільки на одне запитання, Яро. 

— Яке?

— Чи ти досі хочеш, щоб Герман закрив свій гештальт і пішов далі своїм шляхом?

Напруження в мені зростає. Особливо, коли Яра робить паузу і я не знаю, що мені очікувати. 

Останні тижні були чимось неймовірним і мені здавалося, що між нами починає з’являтися довгоочікуваний емоційний зв’язок. Але зараз я й не знаю, що думати. Якщо Ярослава дасть позитивну відповідь, я не розумітиму, що мені робити далі. Чи боротися попри спротив? Чи просто дати їй нарешті спокій?

— Ні, я хочу бути з ним. Хочу бути з Германом…, — мама киває мені й з посмішкою відходить від Яри. 

Я більше не можу стояти осторонь. Особливо після такого зізнання. Ярослава хоче бути зі мною. І це найбільше для мене щастя. 

У два кроки я долаю відстань і втягую Яру у свої обійми. Спочатку вона дивується цьому, але коли розуміє, що я поруч, тільки міцніше змикає руки за моєю спиною. 

— Ми будемо разом, моя хороша. Обіцяю. 

Мені здавалося, що найщасливіший момент у моєму житті – це наш перший поцілунок. Але я помилявся. Почути від Ярослави, що вона хоче бути зі мною, ось що справді цінно та важливо. 

— Діти наші, ми з мамою хочемо, щоб ви були щасливими, — першим слово бере батько. 

— І що б та не було, ми будемо поруч, — доповнює мама. 

Ярослава схлипує мені в комір сорочки, притискаючись сильніше, і я цілую її у маківку. Напевно, вдалішого моменту може й не бути. Пора нам нарешті внеси хоч якусь ясність у відносини. 

— Яро, ти більше не моя викладачка, а тому я хочу, щоб ми офіційно були парою. Хочу зустрічати тебе з офісу і цілувати посеред вулиці, без остраху та хвилювань. Тому прошу тебе перед своїми батьками. Ти станеш моєю? 

Яра на мить відстороняється і я бачу туш, що потекла від сліз. Але це така дрібниця, в порівнянні з тим, що моя кохана нахиляється вперед і цілує мене при всіх.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 289 290 291 ... 295
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ти станеш моєю, Zhelizna», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Ти станеш моєю, Zhelizna"