Читати книгу - "Легенди Ґотліну, Кайла Броді-Тернер"

–Куди ти йдеш? – розлютився Галеон. – Ти вбив нас усіх, Найджеле. Ти отримав джерело, але не здатний воскресити природу. Ти втратив свою силу, як і всі ми. І коли ти помреш разом із нами, загине і весь Ґотлін. Усі маги, усі клани, смертні, твоя дочка.

–Ебіґейл? – повернувся він.

–Треба ж... згадав. – примружився маг Природи. – Хоча вона може загинути і просто опинившись на твоєму шляху до джерела.

–Що ти плетеш? – не зрозумів Найджел.

–Ти вчора ледь не задушив її своїми ліанами. Як і всіх нас.

–Це неправда.– хитав головою він.

–Джерело підступне. Поруч із ним, якщо твої наміри не вчитися і служити йому, а намагатися захопити, ти втрачаєш контроль і перетворюєшся на виконавця його бажань. Але поки ти не розколов джерело, він хотів лише перетворити весь Ґотлін на непрохідні джунглі. Тримаючи його під замком, я контролював і спрямовував його силу туди, де це було потрібно.

–Тобто я, всього лише слуга у цього? – він виставив уламок.

–Ми всі тільки слуги магії, Найджеле.– відповів Галеон.

–Я в це не вірю.– розлютився він, йдучи.

–Ти дечого не знаєш.– зупинив його Галеон.

Найджел роздратовано повернувся.

–О, правда? – пискнув він.– І чого ж?

Маг Природи заплющив очі, збираючись із думками.

–Те, що ти створив... Це твоя справжня сила.

–Що? Створювати мертві рослини? – Найджел розреготався. – Поки я не урвав частину джерела, рослини виходили живими.

– Найджеле.– Галеон наблизився до нього.– Послухай мене уважно. Ти – моя протилежність.

–Та, що ти?! – видавив смішок Найджел.– Може, ти ще й моя половина? Повідомиш про це моїй дружині?

–Ми ділимо кров, а не силу.– пояснив Галеон.

–Це, ще, що значить? – закотив очі він. – Не кажи, що я твій загублений брат.

– Ні. Ти – мій син, Найджеле. Моє справжнє ім'я Айвар Алькотт.

Найджел перевів на нього погляд. Галеон виглядав непроникним, але в його очах, десь біля самої зіниці, пронісся вираз німого болю.

–Ні.– похитав головою Найджел.– Це неможливо.

–У нас протилежні аспекти сили. –пояснив Галеон.– Я створюю те, що тобі судилося вбити.

–Але ж я... Я відроджував рослини! – розлютився Найджел. – І де, дозвольте запитати, тоді моя мама, а, батьку? – глузливо запитав він.

–Вона померла.– тихо відповів Галеон.

–Як? – запитав Найджел.

Галеон підняв на нього очі, сумніваючись, чи варто говорити йому правду.

–Ти вбив її.

–Що?!– сторопів Найджел.

–Ненавмисно. – виставив руки вперед Галеон. – Ти народився з неприборканою силою. Одним рухом руки ти викликав мортерновники. Твоя мама вкололася об один із таких, щойно отрута підібралася до серця – вона померла. Переді мною стояв вибір: дати тобі вирости вбивцею природи, або позбавити сили і дозволити стати людиною. Я забрав твою силу. Хотів разом із тобою покинути Ґотлін, але Містифікатор наздогнав мене, ти впав у воду. Я думав ти загинув, а сам я прийшов до тями вже на Аталаїті. Час там плинув по–своєму, поки твоя дочка не відкрила портал на острів. Для ую–ваайців я з'явився на острів понад п'ять сотен років тому.  Коли я повернувся в Ґотлін, щоб відшукати тебе, виявилося, що минуло вже півтора року з нашої останньої зустрічі. Я відчував, що ти вижив, я зрозумів, що ти потрапив у притулок. Я обійшов усе, ніде не було жодної інформації про те, хто усиновив тебе. Багато пізніше, я знайшов Калерію. Коли я прийшов до вас, ти одразу ж упізнав мене і разом з тим, твоя сила знову вирвалася назовні. Ти поранив Калерію неотруйним плющем і все, що залишалося мені, це вилікувати її і стерти вам пам'ять. Я якимось чином провокую в тобі дар умертвіння. Він проявляється, коли я поруч із тобою, цього я злякався. Я зрозумів, що повністю позбавити тебе сил я не здатен, тому передав тобі частку своєї. Коли я дізнався, що ти знайшов дар відновлення рослин, я зрадів. Але я ніколи не був і не зможу стати тобі батьком.

Найджел мовчки дивився на новопридбаного батька, а потім розвернувся і, не кажучи ні слова, пішов. До самої ночі він намагався воскресити суху землю, але з–під неї вилазили тільки рослини–вбивці. Розлютившись, він відкинув кристал і зігнувся навпіл від виснаження, що наступало. Він відчув сильний головний біль і впав. Навколо кристала затанцювали чорні слизькі рослини і, пробираючись всією поверхнею, почали розростатися по всіх ділянках міста, вони пробивали вікна, фундаменти, навіть товсті бетонні стіни.

–Тату? – кричала Ебіґейл. Кінан йшов за нею, озираючись на всі боки.

–Мені здається, ми тут уже були.– бурмотів він.

–Ми ходимо колами.– зітхнула вона.– Ходімо, там пошукаємо.

Поруч із ними матеріалізувався Галеон і тут же впав на землю, важко зітхаючи.

–Галеоне! – вони обидва підбігли до нього, притримуючи під руками.

–Він там... Джерело... Якщо не перенести його зараз і не спробувати відновити, весь Ґотлін заповнять рослини мороку.