Читати книгу - "Темна заполонила душу дракона, Софія Кравченко"

– А як же дракон? – додав він тихо – Він так просто не змириться якщо… якщо дізнається що ти… будеш вже мертвою, коли він прокинеться. 

Моє серце стислося від пронизливого і гострого болю провини і того, як я мала вчинити. Адже я йому обіцяла що не покину його, щоб не сталося. Але зараз… Трясця! Та чому все так вийшло?! Та навіть якщо я залишу Ноксора тут, вони не зможуть дістатися до нього. Тут він у безпеці.

– Про це я подбаю. – коротко відповіла.

– Маріє… – жалібно прошепотів темний в спробі переконати.

Я подивилася на Грейсона і посміхнулася, діставши з глибин ту теплу і безтурботну посмішку яку тільки мала. Це далося мені дуже важко, але я це зробила.

– Не турбуйся в мене є досвід. Все ж втрачати життя, це для мене не вперше. Помирати вдруге не так страшно, як вперше. – збрехала, бо смерть якою вона за рахунком не була, ніколи не буде чимось безтурботним для того хто бажає жити.

З темного вирвалося щось схоже на схований схлип який він приховував, а потім різко підвівся і відійшов від мене на декілька кроків повернувшись спиною. Мені на плече впала важка рука Соні що схилися наді мною.

– Вставай – простягує мені руку – не сиди на підлозі. Холодно.

Я хапаюся за простягнуту мені руку спершись об неї встаю на ноги, краєм ока помічаю стомлений вигляд молодого дракона що тримається рукою за шию.

– З тобою все гаразд? Виглядаєш не дуже.

– Все гаразд… що мені буде, я ж все одно вже мертвий – на його губах розтягнулася скривджена посмішка – Просто трохи втомився.

– Краще нам піти відпочити – мовила беземоційним тоном розуміючи що зранку треба буде летіти.

– Авжеж – погодився Соні що ступив крок до темного, але похитнувся впавши з гуркотом на підлогу.

– Що?... – розгублено мовив Соні, душа дракона відділилася від скерипі що лежало вже без свого господаря.

– Що сталося? – повернувся на гуркіт Грейсон в подиву підвівши брови – Ти навіщо тіло покинув дурню?

– Я його не покидав, воно саме відділилося!

– В сенсі відділилося, магії ж повинно було вистачити ще на тиждень! – шоковано скрикнула у не розумінні і малим переляком що скерипі знову вийшло бракованим. 

– Спробуй знову заселитися у тіло – скомандував темний. Дракон слухняно підійшов до скерипі в спробі знову його підібрати, але через мить він знову вийшов з нього прозорим привидом.

– В мене не виходить.

– Можливо магія скінчилася – зробив припущення Грейсон потерши бороду – Спробуй підживити його душу ще раз.

Я влила в Соні таку ж кількість магії як і спочатку, дракон спробував вселитися в тіло і за мить вже стояв на ногах в скерипі.

– Можливо просто магії треба вливати більше для більш довшого перебування? – запитав молодий дракон.

– Напевне, – погодився темний – але все одно дивно що вона так швидко закінчилася. Адже за моїми підрахунками цієї кількості мало було б вистачити… – грейсон не договорив, бо дракон знову відділився від скерипі що знову без життєво впало.

А я з жахом завмерла, зрозумівши що більше не відчуваю власної магії в Соні якою тільки що його підживила.

– Чому моя магія не тримається в тобі? – запитую нащо дракон знизує плечима.

– Вона перегорає – виправив Грейсон що схилився над скерипі – тіло пошкоджене міазмами – і вказує на шию в яку вчепився ворон.

– Воно вже зовсім не придатне до використання? – запитую з надією ще якось це виправити.

– На жаль ні – похитав головою – це вже просто сміття. Міазми вже не прибрати, їх занадто багато. – і тоді погляд темного впав на Соні – Маріє, оглянь Беласа магічним зором чи не перекинулися вони і на душу.

Коли я поглянула на душу молодого дракона, то не побачила там нічого. Його душа була чистою і не мала жодних ознак зараження.

– Нічого не має – повідомила.

– От і добре. – з полегшенням видих темний – Треба прибрати це скерипі якнайшвидше. Можеш його спалити? – на цей раз звернувся до дракона.

– Думаю що так. – протримавши невелику паузу додав – А що будемо робити далі, якщо це тіло вже зіпсоване?

– В підземній кімнаті є ще одне – випередила темного відповівши на запитання дракона.

“Залишилося останнє.” – панічно пронеслася в думках.

– Тоді спробуємо ще раз заселити тебе у тіло – понуро мовив темний.

Спаливши скерипі ми прибрали попіл і спустилися до підземної кімнати. Там я знову сформувала останнє скерипі у подобу Соні і підживила його душу магією. Молодий дракон знову спробував заселитися в тіло, увійшовши у нього. Ми з Грейсоном нетерпляче чекали на результат і схоже кожен з нас чекав на зовсім різний фінал. Що мене не аби як стривожило.

Соні розплющив очі і я знову відчула себе краще відпустивши погані думки, а от темний… схоже не дуже зрадів…

– Вийшло – радісно мовив Соні в котрий раз.

– Спробуй пройтися – запропонувала, адже хотіла впевнитися що з цим тілом буде все в порядку. Соні пройшовся кімнатою в процесі розминаючі руки й плечі.

– Все просто чудово! – вигукує Соні, а потім його скерипі знову падає на підлогу відділившись – Що! Тільки що ж все було нормально! – скрикує. 

І я йому вірю, бо сама тільки що бачила наскільки швидко згоріла моя магія.

– Давай спробуємо ще раз – пропоную підживлюючі душу молодого дракона магією. Він знову заселяється в скерипі рухається все добре, але проходить ще якихось хвилин шість і скерипі знову падає важким каменем!

– Та щоб його! – лаюся, бо вже нерви на межі – Давай спробуємо ще раз!

Підживлення. Заселення. Невдача.

Підживлення. Заселення. Невдача.

Підживлення. Заселення. Невдача.

– А щоб тебе вирви забрали! Якого дідька магія так швидко перегорає?! Тіло ж немає пошкоджень! – не витримую.

– Річ не в тілі – пробурмотів темний подивившись на дракона – можливо міазми все ж якось вплинули на душу.

– Але вона чиста! – викрикую.

– Або ж ні. – спокійно мовив наче в цьому немає нічого страшного і ця його реакція починає мене дратувати.