Книги Українською Мовою » 💛 Романтична еротика » Поцілунок під забороною, Ясміна Лав 📚 - Українською

Читати книгу - "Поцілунок під забороною, Ясміна Лав"

491
0
28.10.23
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Поцілунок під забороною" автора Ясміна Лав. Жанр книги: 💛 Романтична еротика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 4 ... 63
Перейти на сторінку:
Глава 2

 У горлі стоїть клубок. Тримаю в руках чашку з гарячим чаєм і боюся підвести очі. Навпроти за столиком сидить Роман. Від його присутності мене трясе. Згадую мій перший день в університеті. Першу зустріч із цим нахабним ідіотом.

Він мало не наїхав на мене біля воріт навчального закладу. Досі бачу перед очима величезні колеса та габаритний кузов, який промчав перед моїми очима.

А потім ще одна зустріч. В одному з коридорів. Та в тій ситуації, скоріше за все, була винна я сама. Поспішаючи, вилетіла з аудиторії, і зовсім не дивилася навколо, влетівши просто в плечі цього придурка.

Пам'ятаю його погляд. Пекельні, чорні очі, роздуті ніздрі й кривий вищир.

— Так мене хочеш, що терпіти несила? — прошепотів він, нависаючи наді мною і стискаючи долонею мій лікоть.

Я спробувала вирватися, але не вийшло.

— То знай. Дівчатка, схожі на тебе, мені не до вподоби. Хіба що ти дуже постараєшся, — хлопець шипів, притягуючи мене до свого тіла.

Його дружки знімали все на телефон. А потім виклали в чат універу.

Було принизливо бачити та слухати всі ті насмішки, але я гадала, що все швидко забудеться. Але навіть через тиждень всі тикали пальцем у мій бік.

Звісно, це ж Монастирський. Красунчик, еліта нашого універу. А я — ніхто. Дівчинка на стипендії. І всіх веселило те, як нікчему принижують.

Після цього випадку я старалася не стикатися ані з хлопцем, ані з його друзями, які завжди тинялись гуртом. І мені це вдавалося. До сьогодні.

— Кімната Ясі розташована навпроти твоєї. Якщо їй щось знадобиться, допоможи освоїтися. Будь ласка, — дивиться на сина дядько Андрій.

— Допоможу, — хмикає Роман і переводить погляд з батька на мене.

Кутики його губ повзуть вгору.

— Дякую, я впораюся, — перериваю їхню розмову.

— Це про всяк випадок, люба. А завтра Рома підвезе тебе до університету, — усміхається чоловік.

— Я можу сама доїхати, — зиркаю на хлопця, який примружує очі.

— Я підвезу, — Роман вимовляє спокійно.

— От і вирішили, — усміхається дядько Андрій.

Не хочу їхати з ним. І навіть в автомобіль до нього сідати не хочу. Але як пояснити це? Розповідати про його витівки — по-дитячому, а ще й перший день у цьому домі мамі псувати зовсім не добре.

Потрібно просто не перетинатися з Романом. Будинок величезний, у мене вийде ховатися, як і в університеті.

— Мені вже не цікаво з вами. Радий познайомитися, дорога мачухо, — широко усміхається хлопець та йде до будинку.

— Ну що ж, усе минуло чудово. Навіть краще, ніж я сподівався, — підморгує дядько Андрій та обіймає маму за плечі.

Здається, їм потрібно побути наодинці. Тому я швидко прощаюся і йду до своєї кімнати.

Озираюся, проходячи коридором, наче мишка. Тільки б не стикнутися з Монастирським. Підходжу до своїх дверей і видихаю. Вдалося. Відчиняю двері та завмираю на порозі.

— Чого стовбичиш? Чекаєш запрошення? — вимовляє спокійно Роман.

Він сидить у широкому кріслі біля вікна та не зводить з мене очей. Повільно підводиться, і я ледь стримую себе, щоб не втекти звідси.

— Правильно. Ти тут ніхто. І я більше ніж впевнений, що ненадовго, — говорить, підходячи до мене впритул.

Все тіло трусить від голосу цього хлопця. Чому я так його боюся? Не можу зрозуміти. Але поряд з ним завмираю, не можу говорити чи рухатися. Навіть дихати не можу.

— Тому не потрібно тут освоюватися, сестричко, — він вимовляє за міліметр від моїх губ.

Опалює поглядом, від якого я не можу дихати. Відчуваю, як втягує мій запах і різко штовхає своїми грудьми убік.

Двері з гуркотом зачиняються, а я все ще не можу зрушити з місця. У мене ступор. Дихання важке, у вухах шум, а в роті — сухість.

Бачу на столику глечик з водою та швидко підходжу до нього. Наливаю повну склянку тремтячими руками та випиваю до дна.

Відчуваю, як краплі холодної води стікають моїм підборіддям, і з шумом втягую повітря.

— Козел, — шепочу собі під ніс. — Ненавиджу, — гарчу, стягуючи светр, а потім і футболку, яка промокла.

Ні, я не зможу тут жити. Знаю, мама кохає дядька Андрія, і псувати це не маю права, але краще розповісти, що відбувається, і знайти рішення.

Видихаю, одягаючи чисту сорочку, і чую стукіт у двері. До кімнати заходить мама. Навіть радію її появі, сама хотіла йти шукати.

— Люба, ми можемо поговорити? — тихо вимовляє жінка та сідає на краєчок ліжка.

— Так, я також хотіла з тобою поговорити, — зупиняюсь навпроти неї.

— Гарна у тебе кімната. Андрій дуже старався, щоб тобі все сподобалося, — усміхається вона.

— Так, кімната гарна, і будинок також. Дядько Андрій — прекрасний чоловік, і я рада, що ви зустріли одне одного.

— Я така щаслива, донечко, — опускає очі в підлогу мама.

Набираю повні груди повітря і готова розповісти про все що в мене відбувається з Романом. Я впевнена, що мама стане на мій бік. Вона ж завжди підтримувала мене.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 2 3 4 ... 63
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Поцілунок під забороною, Ясміна Лав», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Поцілунок під забороною, Ясміна Лав"