Книги Українською Мовою » 💙 Сучасний любовний роман » Доньки-матері, або як (не) завагітніти від зятя., Нонна Задніпряна 📚 - Українською

Читати книгу - "Доньки-матері, або як (не) завагітніти від зятя., Нонна Задніпряна"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Доньки-матері, або як (не) завагітніти від зятя." автора Нонна Задніпряна. Жанр книги: 💙 Сучасний любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 4 ... 80
Перейти на сторінку:

– Ні, не помиляєтесь, я – Сергій, дуже приємно…– він потиснув холодну Кірину руку.

Карина розсміялася:
– Давайте скоріше закінчувати офіційну частину, бо в мене вже скоро обід!

Сергій стримано посміхнувся й простягнув Карині другий букет:

– Це тобі, моя люба…

– Дякую, дякую… Давай вже, кажи!

Сергій прочистив горлянку, хоча такої потреби й не відчував, і почав:
– Шановна, Кіра Леонідівна, дозвольте вас запросити на урочисту вечерю, яка відбудеться сьогодні ввечері у ресторані “Місячне сяйво”...

– Стоп, стоп! – Кіра ошелешено подивилася на Карину, а потім на Сергія,– Яка вечеря, навіщо?

Карина знов розсміялася:

– Мамо, мамо… яка ж ти в мене… Сергій хоче просити у вас моєї руки! Це і є наш сюрприз…

– Стривай-но, а чому ти до мене на “ви”? Хіба…

– Так! Татка ми теж запросили… Я навіть костюм йому новий подарувала з такої нагоди!

От кого Кіра хотіла сьогодні бачити ще менше, ніж Сергія, так це свого колишнього чоловіка, Аліка... Вона навіть вже не намагалася надати своєму обличчю якогось радісного вигляду, а тому кисло скривилась і запитала:

– Сподіваюся ви його запросили без жінки і дітлахів?

Карина, ще більше розвеселилася.

– Мам, ну звичайно ж, він буде сам!

– От і добре…

Кіра мовчки розвернулася на каблуках і не дуже впевненою ходою попрямувала до дверей.

– Мам? Ти куди?

Кіра взялася за ручку і не обертаючись промовила:

– Тобі пора обідати, а мені треба з’їздити на Барабашку – купити фланельовий халат у квіточки та капці… я ж готуюся стати тещею і бабусею… Побачимось ввечері. Бувайте.

Вона зачинила за собою двері, зробила кілька кроків по коридору й опустилася на лаву біля стіни. Перед очима все пливло. На щастя з палати навпроти вийшла лікарка – строга підтягнута жінка років п’ятдесяти, із товстим журналом під пахвою. Лікарка зиркнула на Кіру поверх окулярів:

– Тобі погано?

Кіра спромоглася кивнути.

– Сама до смотрової дійдеш? Це тут, поруч. Другі двері від тебе.– і лікарка махнула рукою в бік дверей,– Чи покличемо нянечку?

– Я сама…

Кіра поривчасто встала, і, притримуючись рукою стіни, рушила до оглядової.

Лікар пішла вперед і широко відчинила двері. Кіра увійшла, і не очікуючи запрошення влягалася на кушетку. 

– Ти хоча б пальто зняла.– так само дивлячись на неї поверх окулярів строго промовила лікарка, але кинувши оком по її фігурі додала,– Який тиждень?

– Здається вісімнадцятий… 

– “Здається”...– передражнила Кіру лікарка,– На облік хоч стала?

– Так… Позавчора. Але не тут. В Києві. Я сюди до дочки приїхала…

– Прізвище?

– Моє, чи дочки? 

– Твоє, звісно, я маю тебе записати в журнал.

– Чудновська…

– А, зрозуміло. Твоя в четвертій окремій у мене. То ти приїхала до неї з радісною звісткою? – лікарка кивнула в бік Кіриного живота.

– Ні… Вона не знає і я...

Раптом Кіра замовкла – в палату крізь привідчинені двері зазирнув Сергій.

– Так от ти, ой… от ви де… 

– Що ти тут робиш?– лікарка гнівно зиркнула на Сергія.

– Та от, Карина розхвилювалася, чи з мамою все добре. Вона мене навіть відправила вам таксі спіймати, я з палати – а тебе, тобто вас, вже нема… Щось не те, думаю… З нею все гаразд? – Сергій прискіпливо подивився на Кіру, а потім перевів погляд на лікарку.

Кіра теж дивилася на лікарку. В Кіриних очах застигло благання. Та чи зрозуміє лікарка, що Кіра радше помре, ніж зізнається Сергію у своїй вагітності?  Тільки б вона зрозуміла…

 

1 2 3 4 ... 80
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Доньки-матері, або як (не) завагітніти від зятя., Нонна Задніпряна», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Доньки-матері, або як (не) завагітніти від зятя., Нонна Задніпряна"