Читати книгу - "Стрітеньська казка, Нагорняк Володимир"

Будинок Весни. Бородатий Лютий стукає у двері. Виходить Весна.
ВЕСНА. Ти— Знову ти?! А розмова у нас коротка: або-або. Або зі мною, або з бородою. Вибирай! Завтра день третій – день останній.
Лютий відлітає від будинку Весни. Чути як лютує. Повертається в будинок Весна.
           ЛЮТИЙ. Х-ху-у-у-ух-у!!! Х-ху-у-у-ух-у!!! Х-ху-у-у-ух-у!!! Х-хо-о-ох-ох!!! (чепається на кучугуру, аж Горобців розполохав). Весна… Ну, ти ще в мене, красуне тітонько, потанцюєш!
Ти тільки заміж за мене вийди… потанцюєш… Буду я, Лютий, тобою, Весною, правити! І ніяких там тобі квіточок-травиночок – сніг аж до літа! А то і далі!!! (Здіймається разом з кучугурою сніга і відлітає)
ГОРОБЦІ. Ців-ців-ців! Чув-чув-чув! Ців-ців-ців!
 Ляльковий театр
               Пройшов день (світло). Третій ранок біля будинку Весни. Безалаберно злітаються Горобці.
         
          ГОРОБЦІ. Ців-ців-ців! Чув-чув-чув! Весна… заміж… Лютий… потанцюєш… правити… до літа… до літа… а то і далі, ців!
          Виходить з будинку Весна.
          ВЕСНА. Що це ви тут, вертихвости, — ні світ, ні зоря – такий лемент підняли?!
ГОРОБЦІ. Ців-ців-ців! Чув-чув-чув! Весна… заміж… Лютий… потанцюєш… правити… до літа… до літа… а то і далі, ців!
ВЕСНА. Що-що-що?! Що ви сказали?!
ГОРОБЦІ. Ці-ців…
    Раптово прилітає уже безбородий Лютий, накидається на Горобців.
ЛЮТИЙ. К-ки-ши-ш, нечисть, звідси!!!
                Горобці ж – ні з місця.
           ЛЮТИЙ (закипаючи від гніву). Та ви!!! Та я вас!!!
ВЕСНА (до Лютого) Та нічого ти вже їм, виродку, не зробиш!!! Уся твоя сила, окаяний, у твоїй бороді була, а де та борода— Немає… Березню!!!
                 Виходить з будинку Березень.
          БЕРЕЗЕНЬ. Кликали, мамо?
ВЕСНА. Кликала. Прожени цього шалапута (показує на Лютого), і щоб мої очі більше ніколи його не бачили!
             Березень зашиворіт виводить Лютого. Згодом повертається.
          БЕРЕЗЕНЬ (хукаючи на руки) Холодний. Противний. Прогнав!
ВЕСНА. І за роботу, синку, за роботу… У нас її – непочатий край!
                Ляльковий театр
     Зміна декорацій – будинок Мороза і Зими. Безалаберно злітаються Горобці.
          ГОРОБЦІ. Ців-ців-ців! Чув-чув-чув! Весна… заміж… Лютий… потанцюєш… правити… до літа… до літа… а то і далі, ців!
МОРОЗ. Ців, чув, тьху! Що далі— Далі що— Тільки не всі разом!
ГОРОБЦІ. Бере-зень… бере-зень… бере-зень… геть-геть-геть!..
МОРОЗ. Зрозумів, ців… (задумався). Так, покличте сюди Зиму та Лютого… А самі – к-ки-ши-ш! – голова від вас розболілася.
                  Горобці зникають. Через деякий час заходить Зима; за нею ховається безбородий Лютий.
          ЗИМА. Кликали, тату?..
МОРОЗ (передражнюючи). Кликали, тату Що ж це ти, Зимо, га, з Лютим справитися не можеш?! Не дивися так, не дивися: я хоч старий та древній, а ще такого прочухана тобі дам – завиєш… А ти як думала?!
О, а    що це там таке за тобою – малесеньке, плюгавеньке, безбороде?.. Га?!
ЗИМА. Тату, Лютий…
МОРОЗ. Ну, розлютив ти мене, Лютий! Геть з очей моїх!
ЗИМА. Та я… та ми…
МОРОЗ. Будеш правити з Лютим на три дні менше! Не подивлюся, що дочка! Так посрамити, так посрамити… Ладна була сестру за цього прохвоста оддати.
ЛЮТИЙ. Та вона нічого не знала…
МОРОЗ. Не знала?! Повинна була знати! Геть, я сказав, геть!!!
Зима та Лютий прожогом вибігають від Мороза.
МОРОЗ. Так посрамити, так посрамити… Горобці сміються!!!
               Драматичний театр.
          Бабуся Орися, Дідусь Тарас та Василько підходять до лялькового театру
         БАБУСЯ. З часом, дітки, Зимі удалось-таки задобрити Мороза – батько ж…
ДІДУСЬ. Але не набагато. Лише на один день у чотири роки. А більше – зась! Уперся старий – і все.
ВАСИЛЬКО. Ага! А рік з тим днем називають в народі – високосним. Правда ж?..
               Ляльковий театр
       Безалаберно, наче сніг, льотають Горобці.
         ГОРОБЦІ. Ців-ців-ців! Чув-чув-чув! Ців-ців-ців! Ців-ців-ців! Чув-чув-чув! Ців-чув!