Читати книгу - "Коли в тебе є персональний ангел, Олена Зацепіліна"

Дар-Терра. Дар-Терра.

Ми сидимо на парі. Викладач читає лекцію про нові PR-технології. Цікава, в принципі, тема, але мій сон і ця назва не виходять з голови. Зрозумівши, що припинила записувати урок вже достатньо давно, сиджу і рисую на аркуші з зошита.

- Що це в тебе за місцевість? - шепоче Машка. - Що це за острів?

- Це не острів, а материк.

- Але на Землі такий материк відсутній!

«На Землі немає, а на Дар-Террі є», - думаю я, але в голос говорю: «Фантазія розігралася. Не звертай увагу».

Фантазія ще та! Я дивлюся на рисунок: гори, річки, назви.

Де все це було побачено? Перебираю у голові фільми, книги, мультфільми - нічого. Але я точно знаю, що на півночі тече річка Дарь, на якій стоїть місто Дар-Гард - столиця цілої країни. На північному заході знаходиться Озерний край. Більша частина західних земель зайнята Серединною грядою. Вона є домом для гірських людей, які збудували в печерах цілі міста. Гряда межує з Чорним лісом, заселеним народом, що живе на деревах. Ще цей ліс слугує притулком для розбійників. На півдні лежить Пустош - пустиня з рідкими оазами, територія диких кочівників. За Малими горами, названими так, швидше як глузливий жарт, розташовані селища поморів. Поруч з Великою землею - декілька островів, один з яких має назву Місячний острів. Ділянки суші омиває океан, іменований Великомор’ям. І я точно знаю, що посеред цієї водної стихії континент усього один, і що це було доведено численними експедиціями Августа І.

Дар-Терра. Дар - подарунок, Терра - земля. Земля у дар яких богів і кому? Занадто детальний вигаданий світ!

Роблю фото на смартфон, так, про всяк випадок.

- Ти, до речі, береш участь у розіграші, - тихо повідомляє моя сусідка.

- В якому?

- Радіостанція у рамках рекламної акції розігрує можливість відвідати прямий етер за участі зірки. Здогадайся якої?

- Вовченко!

- Розумниця!

- Ні, це ти розумниця. Я тільки за. Хочеться поспілкуватися з цим хлопцем. Він такий інтересний і загадковий.

- Не можу сказати, що загадковий, але схожий на тихий вир, а в тихому вирі, сама знаєш, хто водиться. Занадто вже він намагається здаватися простим, але цим і приваблює. А ще гарний як бог!

Марія «розтікається» по парті після останніх слів.

Наша історія дружби з Марійкою достатньо незвична.