Читати книгу - "Шлях бойового мага, Andrii Noshchenko"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Вона замовкла.
Сотні. Отож. Якщо я не помиляюсь, маг шостого кола по силі дорівнює приблизно монстру сьомого класу. Я мав битви одночасно з тисячами таких, і як бачиш, я живий, а монстри ні. Я розумію, але тут ти маєш битися лише магією! Вірно. Але і вони своєю магією навіть шкіру мені подряпати не зможуть.Тут я не брехав, моя кольчуга з аури могла витримати будь яку магічну атаку шостого кола.
Правда? Хіба я коли тебе дурив?Ми спустилися біля воріт академії і пішли до арени пішки. Я не напружуючись, навіть звідси, відчував що вона забита вщент. Якщо за моїм іспитом спостерігали кількасот людей, то сьогодні зібралася, мабуть, уся академія.
Так, ступивши на арену, я впевнився, що на трибунах було повно людей. Одинокий Раман ходив ареною. Моїх опонентів ще не було.
Вибачте, пане ректор. За що? Навпаки, я давно не бачив гарного шоу! Покажи їм!Та за кого, чорт забирай, він вболіває?! Розсміявшись ректор злетів на своє місце на трибунах. На поле вийшли десять молодих магів. Вісім шостого кола і двоє пʼятого. Вела їх Ірген з розпухлим синім носом. Картина була настільки кумедною, що розсміявся. Пігулку зцілення не знайшла?
Пане ректор, оголосіть будь ласка правила! - вигукнув я, коли маги зупинилися навпроти мене. Усі бʼються як можуть, правило лише одне - не вбивати. Анею, будь ласка, не влаштуй різанину як на королівських змаганнях, пожалій цих дітей! Дітей? - я ткнув у магів пальцем - Та вони лише на рік чи два молодші за мене! Але ви праві у одному…Я вивільнив свою ауру Бойового Предка, чим змусив спрацювати усі захисні барʼєри арени, котрі одразу ж почали тріщати. Десяток магів, поза те, що вони виставили щити мани, просто здуло до барʼєру і притисло до нього.
… у повну силу мені битися не можна, щоб не вбити кого з них випадково. - я прибрав ауру - Пане ректор, обмежте мене будь ласка якимось правилом!Я відверто знущався над суперниками.
Гаразд, - Раману було весело - Ти маєш битися лише магією! Добре! Обмеження по кількості ударів? Жодної. Правила зрозумів.Я розвернувся до Ірген з командою, що лише почали підводитися з землі.
Гей, горе-капітан, учора ти сказала, що я занадто слабкий. Це твоя особиста думка, чи уся команда так думає?Команда переминалася з ноги на ногу. Здається, їм дійшло, що от саме зараз вони у халепі.
Хто не хоче битви, може здатися зараз і піти, - продовжив я - але тих хто лишиться, я буду лушперити довго і з насолодою!Я зло ошкірився. Психологічний вплив на завідомо слабшого суперника міг зберегти тому життя, я ж не монстр. Двоє членів пʼятого кола побігли до виходу з арени.
Ми здаємося! Ого, Ірген, шикарний бойовий дух у твоїй команді!Я поплескав у долоні.
Є ще хто? Давай вже починати! - крізь зуби сказала вона. Гаразд. Учора ти жалілась, що я маг лише третього кола, і я слабий. Ну що ж. Тоді, я винесу усіх вас використовуючи лише одне базове закляття першого кола - вогняну кулю! Атакуйте!Я активував магію і після того, як велике яскраво-червоне магічне коло опустилося, перша вогняна куля, мов з гармати, вдарила по магу, що стояв до мене найближче. Від такої атаки його просто знесло на кілька метрів назад, де він почав горіти і кататися по землі, намагаючись погасити полумʼя. Ідіоти, вони лише зараз спробували виставити щити мани. Повільно, дуже повільно!
Сім! - почав я відлік тих, хто ще був у строю.Ці довбні стояли у одну лінію, мабуть, їх стратегією було одночасно вдарити мене, мов статичну мішень. Святі їжачки, які ж вони довбні! Як тільки перша вогняна куля вилетіла, я почав рух їм у фланг, що одразу позбавляло шістьох із них можливості нанести удар по мені. Зреагувавши на мій рух вони теж почали розвертатись, та було запізно.
Шість!Моя куля винесла ще одного, вирвавши йому шмат мʼяса з плеча, котре не було прикрито щитом мани, до кістки. Інші спробували захистити його своїми щитами і на мить їх чіткий стрій захисту порушився, куди вмить влетіла ще одна вогняна куля, спалюючи литки одразу двом магам.
Чотири!Четверо, котрі були ще на ногах, вже встигли оговтатися, троє з них стали у глуху оборону, не звертаючи уваги на товаришів, що кричали і корчилися на землі прямо попереду них, а один спробував атакувати поверх голів.
Крижана труна! - вигукнув він, створивши нарешті цілу низку магічних печаток, що злилися у одну тривимірну печать.Ого, красиво. Магія пʼятого кола? Навколо мене почав рости лід, намагаючись мене скувати. Удачі… Можливо, це закляття могло затримати Бойового Предка першого ступеня, але мене?
Я знову почав рух, розносячи крижану труну на друзки і випускаючи кулю за кулею у один із щитів мани. Прицільно, у одну точку. Замість того, щоб почати синхронно обертати щити, розподіливши тим навантаження від ударів, вони вливали свою ману в щит, котрий був під атакою, сподіваючись таким чином вирішити усе простим виснаженням мани. Ну що за ідіоти…
Я дочекався, доки вони увіллють усю ману у щит, що був під атакою і переніс удари на сусідній. Той, що сидів за спинами, знову спробував атакувати мене, але на цей раз закляттям шостого кола - крижаними шипами, що росли звідусіль. Ну, скажімо так, ефект був - мені стало важче бігати по арені, бо я боявся послизнувся. Але ти давай, хлопче, не зупиняйся.
Щит мани, на який я переніс зусилля, нарешті розлетівся і я моментально відправив туди кілька вогняних куль.
Нуль!
Глава друга
Так, все дійсно було скінчено. Кулі вибухнули у тісному просторі між вцілілих щитів та людей, спричинивши їм серйозні баротермічні травми. Я підійшов до лежачої у пилу Ірген. Шмаленою куркою тхнуло від неї просто неймовірно.
Здаєшся?Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Шлях бойового мага, Andrii Noshchenko», після закриття браузера.