Читати книгу - "Тіні минулого, Льюїс Бенте"

— Я хочу, щоб ви копали глибше. З’ясуйте, чи є між Олегом і Даною щось, що вони приховують від мене, — твердо сказала вона.

Детектив погодився, і Соня відчула, як маленька іскра надії запалюється в її душі. Вона хотіла знати правду, навіть якщо це означатиме кінець її шлюбу.

Олег поводився як ні в чому не бувало. Після повернення з Карпат він став навіть більш уважним до Соні: дарував квіти, водив на романтичні вечері, обговорював майбутнє. Але все це здавалося фальшивим

Одного разу, коли він залишив телефон на кухонному столі, Соня вирішила скористатися моментом. Вона швидко переглянула його повідомлення. У папці архівних чатів вона знайшла щось, що її вразило: переписку з Даною.

“Я не можу більше приховувати це від неї. Ми маємо поговорити.”

“Олег, ще трохи часу. Вона нічого не підозрює.”

Соня застигла. Вона не могла повірити власним очам. Руки тремтіли, коли вона швидко сфотографувала повідомлення на свій телефон. Відтепер у неї був конкретний доказ того, що між Олегом і Даною є щось більше, ніж дружні стосунки.

Наступного дня вона зустрілася з детективом.

— Мені потрібно знати все. У мене вже є частина доказів, — сказала вона, показуючи скріншоти переписки.

Детектив був вражений.

— Це вагомий доказ. Але щоб усе прояснити, я раджу вам діяти ще рішучіше. Я можу встановити стеження за вашим чоловіком і сестрою, — запропонував він.

Соня погодилася. Вона розуміла, що цей крок може виявити істину, яка їй не сподобається, але вже не могла відступити.

За кілька днів детектив надіслав їй фотографії, які змусили її серце впасти. Олег і Дана були разом у ресторані. Вони сиділи за столиком у кутку, трималися за руки й виглядали надто близькими, щоб це можна було пояснити випадковістю. Соня не могла стримати сліз.

— Як вони могли так зі мною вчинити? — шепотіла вона, розглядаючи знімки.

Але детектив порадив їй не робити поспішних висновків.

— Можливо, у них є своє пояснення. Якщо хочете, я можу організувати вам можливість особисто побачити їх разом, — запропонував він.

Соня вагалася, але погодилася.

Наступного вечора детектив повідомив їй місце, де Олег і Дана планували зустрітися. Це був невеликий заміський будиночок неподалік від міста. Соня вирушила туди сама, серце калатало в грудях.

Коли вона під’їхала до будинку, то побачила, як у вікнах горить світло. Вона підкралася ближче і крізь щілину в шторах побачила Олега й Дану. Вони сиділи поруч на дивані, а на столі перед ними лежала папка з документами.

— Це вона, — почула Соня голос Дани.

— Ти впевнена, що вона готова про це дізнатися? — відповів Олег.

— Вона має знати правду. Це може змінити все її життя, — сказала Дана.

Соня не витримала. Вона постукала у двері, а потім, не чекаючи відповіді, увійшла.

— Що тут відбувається? — крикнула вона.

Олег і Дана застигли на місці. Дана різко встала, але не могла знайти слів.

— Соню, ми якраз хотіли тобі все розповісти, — почав Олег.

— Розповісти що? Що ви обидва мене обманюєте? Що зраджуєте мені за моєю спиною? — її голос був повний болю.

— Соню, ти все неправильно зрозуміла, — нарешті промовила Дана. — Ми хотіли сказати, що…

Дана затнулася, але потім твердо додала:

— Ми твої зведені брат і сестра.

Соня застигла. Відчуття обману й зради зникло, поступившись місцем шоку.

— Що? Як це можливо? — прошепотіла вона.

Олег узяв її за руки.

— Твій батько… У нього була інша сім’я. Ми довго не наважувалися сказати, бо це могло зруйнувати наші стосунки.

Соня не могла повірити в почуте. Її світ розлетівся на друзки, і вона зрозуміла, що тепер має вирішити, як жити далі.

РОЗДІЛ 4

Соня дивилася на матір, яка, здавалося, раптом зменшилася в розмірах, стала слабкою і беззахисною. Це виглядало майже жалюгідно, але Соня не могла знайти в собі ані краплі співчуття. Її обманули ті, кому вона довіряла найбільше.

— Розкажи все. Всі деталі, без прикрас. Хочу знати, скільки років ви брехали мені, — Соня схрестила руки на грудях і оперлася на стіл, змушуючи матір говорити.

Мати відклала серветку, якою витирала стіл, і важко зітхнула:

— Це було двадцять років тому. Твій батько… був складною людиною. Ми одружилися, коли я була зовсім молодою, і я навіть не помічала, що він має таємниці. Він був уважним, щедрим, добрим, і, здавалося, ніколи не міг зробити щось погане. Але потім почалися часті відрядження, з’явилися якісь дивні виправдання, несподівані дзвінки…

— І ти вирішила закрити на це очі? — обірвала Соня.

— Спочатку так, — мати відповіла м’яко, не відводячи погляду. — Я була занадто закоханою, щоб вірити, що він може мене зрадити. Але коли я випадково знайшла його другий телефон… я зрозуміла, що помилялася.

Соня відчула, як у її грудях стискається серце.

— І ти знала про Дану?

— Ні, спочатку я не знала. Я тільки здогадувалася, що в нього є інша сім’я. Але доказів не було. Я не хотіла ритися в його речах, щоб не зруйнувати наш шлюб. Я трималася за тебе, за те, що ми мали.

— І ти продовжувала жити з ним, навіть коли знала? — Соня відкинулася назад і закрила обличчя руками.

— Я дізналася правду, коли Дана була вже підлітком. Але до того моменту… — мати затримала подих. — Це було надто пізно щось змінювати. Він благав мене не руйнувати все.

— І ти вирішила змусити мене жити в цьому жахітті, не розказавши нічого?

Мати не відповіла. Її мовчання говорило більше за будь-які слова. Соня підвелася, її руки тремтіли від гніву.

— Я більше не можу тебе слухати.

Вона різко розвернулася і вийшла, грюкнувши дверима так, що скло у вікні затремтіло.

РОЗДІЛ 5

Дорога додому була довгою, але Соня нічого не помічала навколо. Її думки були сконцентровані лише на одному — що робити далі? Вона не могла уявити, як зможе дивитися в очі Олегу чи Дані після всього цього. Її серце калатало від паніки, але водночас у глибині душі закипав гнів.