Читати книгу - "Сяйво світів, Алюшина Полина"

Жили-були в одному царстві король та принцеса Поліна. Жили вони у замку біля великої гори, з усіх боків оточеної лісом. Принцеса дуже любила гуляти лісом, слухати співи птахів і шум дерев. Її ніхто не ображав, тому що вона була дуже добра і допомагала кожному, хто потрапляв у біду.

Одного разу вона зайшла дуже далеко і вийшла на велику незнайому галявину, де виявилася криниця з джерельною чистою водою.

Принцеса нахилилася, щоб зачерпнути води і попити, як тієї ж миті її накрила тінь. Поліна відскочила від криниці, злякавшись.

 - Не бійся мене, маленька принцеса. - Сказав добрий і сильний голос. - Я тебе не чіпатиму.

Принцеса підвела голову і побачила великого червоного дракона. Він дивився на неї добрими очима. На голові він мав ріг. Луска на крилах переливалася, і складалося враження, що там намальовані очі. Дракон мав грізний вигляд.

Принцеса запитала дракона:

- О, Великий драконе, хто ти і як ти тут опинився?

Дракон відповів:

         - Звати мене Червоне око. Ти, певно, вже здогадалася чому. Я був створений чарівницями Елідами для охорони їхнього житла. Живуть вони на північному болоті, далеко звідси. А тут я з’явився тому, що беру дерева та мох. І ще дуже люблю пити воду з цієї криниці, бо вона чиста та прохолодна. А ти як тут з’явилася, маленька принцеса Поліна?

 - Я заблукала. А звідки ти знаєш, що я принцеса і як мене звуть?

- Ми, дракони, все знаємо. А про тебе тим більше, бо ти робиш багато добра.

 - Ти відвезеш мене додому? – запитала принцеса Поліна Червоного ока. - Будь ласка.

Дракон з легкістю погодився.

Коли принцеса повернулася додому, батько відразу покликав її до столу. І під час обіду принцеса Поліна розповіла королю про те, як зустріла надзвичайного дракона, якого звуть Червоне око.

Король сказав на це:

- Це найбільший дракон у світі. Він живе на високій горі далеко за лісом, там, де починаються непрохідні болота. Я багато чув про нього. І незважаючи на те, що він допомагає підступним феям, він дуже добрий.

Поки обідали король із принцесою і мирно розмовляли, за вікном причаїлася королева Елід. Еліди – це феї, які дуже хитрі та підступні, вміють чаклувати. А найулюбленішою справою у них було заманювати чоловіків у свої сітки для будівництва житла. Ці чарівниці мали крила, як у метеликів, і хвіст, як у русалок. Вони вміли безшумно літати, що дозволяло їм непоміченими бувати в замку та підслуховувати все, про що говорить король.

І ось ця сама королева Елід хотіла зловити принцесу і таким чином змусити короля одружитися з нею, щоб королева Елід змогла правити всією країною.

Почувши все, що вона хотіла, королева Елід відлетіла собі на болото.

- Як вони могли зустрітись? - Кричала королева у своїй хатині, зібравши всіх своїх служниць. - Це недопустимо! Треба терміново викрасти принцесу, причому так, щоб Червоне око про це не знав.

Еліди довго сперечалися, що і як треба зробити, але врешті-решт спланували все і почали чекати зручного випадку.

А чекати злим чарівницям  довелося недовго. Літнього вечора, коли принцеса поверталася після своєї улюбленої прогулянки лісом у замок, підступні феї Еліди накинулися на неї і понесли принцесу на болото до крижаного будинку.

І ніхто ніколи не дізнався б, що сталося, якби дракон Червоне око не відчув своїм чарівним рогом, що з принцесою сталася біда. Він почав літати над лісом, замком, але нічого особливого не відчув. А коли вже летів до себе додому на болото, то в самій глушині, там, де непрохідні драговини, у нього раптом заболіло серце. І Червоне око зрозумів, що саме там і знаходиться принцеса Поліна.

Дракон Червоне око сильно розлютилося на Елід. Він чув, що вони підступні та злі, але тепер сам у цьому переконався. Дракон вирішив покарати їх за все зло, яке вони робили. Але перш за все, він поспішив звільнити принцесу з крижаного будиночка.

З самих небес він кинувся до болота. І оскільки був дуже стривожений, то ще далеко нагорі почав випускати полум'я такої сили, що крижаний будиночок миттю перетворився на калюжу.

І незабаром Червоне око побачив посеред мокрої галявини свою принцесу. Вона посміхалася йому й махала рукою. Дракон підлетів до Поліни і, розправивши одне крило, сказав:

         - Сідай мені на спину. Треба відлітати звідси якомога швидше.

Принцеса залізла на дракона, і вони здійнялися високо в небо і полетіли до замку, де жила принцеса. В замку в цей час стояв великий переполох з приводу зникнення принцеси. Всі шукали її, але ніхто не міг навіть уявити, де вона може бути. І раптом усі побачили дракона, що летить на замок. Злякавшись, усі почали ховатись хто куди. І тільки король стояв у високій вежі і чекав.

         Коли дракон опустився посеред двору, король побачив, хто сидить у нього на спині. Він миттю спустився вниз і підбіг до дракона.

         - Червоне око, ти мій рятівник! Ти повернув мені найдорожче, що я маю. Проси, чого забажаєш.  

- Нічого мені не треба, – відповів дракон і повернувся до принцеси. – Головне, що тепер я маю справжнього друга.