Читати книгу - "Ніколи (не) закохаюся, Маринка Черемних "

Зайшовши до кабінету головного, я завмерла, коли побачила його- хлопця, якому я ледь не врізала стеклянною вазою, яку купила для квітів та того, хто так легко заполонив мої думки. Ще більше, чому я здивувалася, так те, що в приміщенні поряд з ним була моя найкраща подруга- Ася. Доки ми з ним розмовляли, я повернула голову та вже не бачила Асі, схоже, що вона потихому втекла

- Якби ти тоді мою руку не перехопив, то зараз би лежав в лікарні з розбитою головою- я нахмурила брови

- Так, все, забули. Так ти виявляється до мене спішила на співбесіду?- запитав красунчик. Він був до чортиків привабливим- його коротке каштанове волосся гарно закладене в один бік, блакитні очі зараз розглядали мене у відкриту не соромлячись, накачане тіло та майже облягаюче худі робили його ще більш небезпечним авторитетом

- Так

- Я переглянув твоє резюме, Юля- він протягнув моє ім'я та окинув мене поглядом,- ти прийнята. Можеш іти на своє робоче місце- я отетеріла. При мені, красунчик навіть і не глянув в листок, на якому було моє резюме. Хіба що перед моїм приходом встиг

- Так швидко Артем...- перед тим, як зайти до кабінету, я встигла прочитати його ім'я, а от по батькові- ні

- Для тебе просто Артем- він підморгнув та знову посміхнувся мені. Я кивнула та пішла з кабінету до вбиральні, яка як мені сказали знаходилася прямо по коридору та на ліво. Стоячи перед дзеркалом, я приклала свої долоні до почервонілих щік

- Юля що з тобою відбувається? Зберися, ти прийнята на роботу- сказала я собі. У мене до чорта привабливий начальник. Насправді, якщо бути відвертою, я взагалі не зацікавлена у стосунках, тому що вважаю, що для хлопців ми- дівчата, лише черговий трофей у вигляді інтиму на одну ніч. Я не хочу, щоб якийсь дурень спочатку дав мені надію, а потім різко охолов та скинув все на втому від мене. Я хочу, щоб цей чоловік був завжди справжнім, відкритим переді мною, ділився зі мною всім, що його турбує, щоб між нами не було ніяких непорозумінь, секретів, щоб ми все вирішували разом, а не просто покричали один на одного, грюкнули дверима та розійшлися. Ні, я так не хочу! Я хочу спочатку бути самореалізованою, а вже потім будувати стосунки з хлопцем. Я посміхнулася своєму відображенню та вийшла з вбиральні. Сівши на своє нове робоче місце, я переглядала документи, які мені вже встигли принести мої нові колеги. 2 години я безперервно провела перед екраном комп'ютера, заповнювавши дані про нові зустрічі мого начальника. Я переможно посміхнулася та відправила на електронну пошту Артему файл. Зібравши всі документи, які потрібно було підписати, я глибоко вдихнула та видихнула, пішла до кабінету Артема. Постукавши, я зайшла, де побачила Асю та Демієна, обличчя яких були взагалі незадоволені. Про Артема я взагалі мовчу- його очі зараз набули темно-синього кольору, а брови зведені до перенісся. Він стукнув руками по робочому столі, коли я поклала документи на стіл. Ще один документ, який я відправила- це відправлення якогось товару до якогось партнера. Я давно знала, що Демієн та його друг займаються виробництвом та відправленням товару, тобто алкоголь, зброя. Все це було легально, але був у них один антагоніст, який часто перекривав їм кордони, але ці двоє завжди знаходили вихід. Все це я знаю з розповідей Асі. І лише зараз, коли заповнювала документи, я зрозуміла, що партнер Демієна- це Артем і за сумісництвом мій теперішній начальник

- Це те, що потрібно підписати?- звернувся до мене Артем майже тихим голосом

- Так- коротко відповіла я та додала:- На пошті в тебе вже файл з найближчими зустрічами партнерів

- Дякую- він легко мені посміхнувся та зняв худі, під яким була чорна футболка

- Брат, ти ж розумієш, що вчасно товар до нашого покупця може не доїхати, якщо Савельников перекриє нам кордон- Демієн метушився по кабінету

- Я розумію, тільки взагалі не знаю, що робити, з нами таке не вперше, але якщо саме ця людина перекриє нам кордон- все, вважай, що ця компанія ніколи і не існувала, тому що все, що тут, буде тоді не моїм, а його- Артем відкинув ручку, яка впала біля моїх ніг. Він підвів на мене свої очі, винно дивлячись на мене. На собі я ще помітила два погляди, але не звертала уваги. Я мовчки підняла ручку, обійшла стіл, поклала ручку на папери та сказала:

- А у ваші ясні голови не приходило коли-небудь спробувати бартерний обмін?- Артем, який тільки що пив воду, попирхнувся, Ася, яка сиділа на дивані, ніби приросла до нього, навіть не шевелилася, Демієн завмер посеред кабінету та не дихав

- Якщо дозволиш...- я кивнула на аркуш та ручку. Артем підвівся та підсунув мені стілець, на який я з задоволенням сіла

- Ну дивіться: якщо ви запропонуєте йому велику суму грошей або половину фірми в обмін на те, щоб він вам ніколи не перекривав кордон, то це буде вигідно як для вас, так і для нього. Але, якщо ви і надалі буде шукати інші шляхи, то можете перш за все постраждати ви- я зобразила на листочку схему і передала її до рук Артема

- На фірму хай і не розраховує, а от на гроші він запросто може повестися- допустив Демієн

- Я згодна з Юлькою на рахунок того, що ви можете не дай Боже постраждати- Ася підключилася до нашої розмови

- Бартерний обмін... Можна спробувати- сказав Артем та поглянув на мене

- Гаразд, я теж згоден. Давай деталі обговоримо завтра, бо вже ніч на дворі- Демієн подивився на годинник, який вже показував 22:00. Так, і справді засиділися ми. Я пішла збирати свої речі. Я вимкнула комп'ютер, взяла сумку та ледь не вмерла, коли підняла очі та побачила, що прямо переді мною стояв Артем

- Я ледь не померла, совісті взагалі немає?- запитала я та ми синхронно зайшли до ліфту

- Совість є. Юля, дякую тобі велике, ти запропонувала те, що нам реально зараз було потрібно. І в якості подяки, дозволь тебе підвести додому- запропонував чоловік

- Знаєш, якби зараз я була трішки в іншому стані, то напевно б відмовилася, але сьогодні... гаразд, я згодна. І ти вибач мене за те, що ледь не прибила тебе тією вазою- ми вийшли з ліфту та пішли до машини Артема. Він засміявся та сказав: