Читати книгу - "Дикий Гранат , Анетта Грімм"

Наступного дня Ліка увійшла до офісу рівно о 7:55. Вона спеціально прийшла трохи раніше, щоб встигнути налаштуватися і справити гарне враження. Її строге, але елегантне вбрання підкреслювало професіоналізм, а легкий макіяж додавав впевненості. Вже на вході вона помітила, що привернула увагу співробітників, хоч намагалася триматися скромно.

Карина зустріла її в робочій зоні з тим самим холодним виразом обличчя, що й напередодні. Сьогодні вона виглядала ще більш роздратованою, ніби ранок з самого початку пішов не так.

— Ви вчасно, — кинула Карина, глянувши на годинник. — Хоча я думала, що помічниці затримуються.

Ліка проігнорувала явну шпильку і спокійно посміхнулася.

- Готова приступити. Що потрібно зробити?

Карина кивнула у бік стопки папок на найближчому столі.

— Розберіться із цим архівом. Відсортуйте за проектами та датами. Це робота на кілька годин, так що постарайтеся хоча б з цим не наробити помилок.

Ліка зітхнула про себе. Звичайно, вона розраховувала на щось більш творче та цікаве, а не на розбір завалів. Але вирішила не скаржитися – це могло бути корисним. Вона взялася за справу, акуратно розкладаючи папки та переглядаючи їх вміст.

На свій подив, Ліка швидко зрозуміла, що ці папки містять безліч інформації про проекти компанії. Її увагу привернули детальні звіти про клієнтів, із якими співпрацювала корпорація. Виявилося, що основний напрямок компанії — створення унікальних дизайнерських рішень для великих брендів. Від концептуального дизайну упаковок до оформлення стилів для провідних міжнародних корпорацій.

"Не так вже й нудно," - подумала Ліка, поринаючи у вивчення документів. Вона наголошувала на собі, які проекти виявилися найбільш успішними, а які провалилися, аналізуючи, чому так сталося. Вона навіть знайшла кілька старих контрактів з відомими брендами і змогла скласти загальне уявлення про те, як компанія працює.

Карина час від часу проходила повз, кидаючи на Ліку незадоволені погляди, ніби її дратувало, що та працює надто захоплено. Проте Ліка мало хвилювало. Єдине, що їй трохи заважало зосередитись, це відсутність керівника.

"Де він?" — майнула думка. Вона сама не розуміла, чому чекає на появу цієї людини, але десь усередині в неї було легке, майже дитяче бажання довести, що вона справляється.

Ліка вже знала його ім'я – Максим Сергійович. Звучало воно так само строго та велично, як і сам він. Їй здавалося, що ці кілька годин в офісі були б менш напруженими, якби вона хоча б миттю побачила його. Або почула його холоднокровний голос. Чомусь його схвалення стало для неї важливим, хоча вона ніколи не ставила собі за мету завойовувати симпатію начальства.

До полудня вона закінчила з папками, повністю розібравши та систематизувавши їх. Коли Каріна знову підійшла перевірити, роботу було зроблено ідеально. Та не змогла причепитися, але її похмуре обличчя видало - це її явно не втішило.

- Добре, - сухо сказала Каріна. — Але це лише початок. Сподіваюся, ви розумієте, що такі дрібниці це мінімум для роботи тут.

Ліка лише коротко кивнула, лишаючи свої думки при собі. Вона вже знала, що день принесе їй більше можливостей, ніж могло здатися вранці.

До обіду в офісі виникло помітне пожвавлення. Максим Сергійович виник так само раптово, як і зникав, але його присутність відчувалася миттєво. Весь відділ начебто підтягнувся, а Карина стала ще більш нервовою та роздратованою. Ліка спостерігала за нею з цікавістю, намагаючись зрозуміти, у чому причина.

Відповідь надійшла швидко. На терміновій летучці з'ясувалося, що велике замовлення від іспанського партнера опинилося під загрозою. Карина явно не справлялася - її обличчя відбивало суміш стресу та розгубленості. Проблема була не тільки в складнощі перекладу, а й у тому, що побажання клієнта були дуже специфічними, і ніхто з команди не міг розібратися у нюансах.

Максим Сергійович говорив чітко та впевнено, але в його голосі прозирала роздратованість.

— Карино, ми не можемо дозволити собі втрачати партнера такого рівня. Як ви збираєтесь це виправити? — його крижаний тон змусив усіх у кімнаті напружитись.

Карина зам'ялася, не знаходячи відповіді.

Ліка, слухаючи розмову, раптово відчула легке хвилювання. Вона знала іспанську досконало — навчала її ще в університеті, а потім удосконалювала у мовній школі. І зараз, слухаючи, як колеги ламають голову над перекладом, вона зрозуміла, що могла б допомогти. Але чи варто?

- Вибачте, - несподівано для себе втрутилася вона. — Я володію іспанською. Думаю, можу допомогти з перекладом та уточнити деталі.

У кімнаті зависла пауза. Всі разом обернулися до неї, включаючи Карину, яка подивилася на неї так, ніби Ліка щойно зробила найбільшу зухвалість.

Максим Сергійович схилив голову, його погляд став вивчаючим.

- Ви впевнені? — спитав він, ніби хотів перевірити її твердість.

- Абсолютно, - спокійно відповіла Ліка, дивлячись йому прямо в очі.

— Добре, — коротко кивнув він, а потім, не відриваючи погляду, додав: — Тоді ви підете на зустріч замість Карини. У вас є година, щоб підготуватися.

Карина зблідла, але заперечити нічого не змогла. Її роздратування було відчутним, але Максим навіть не удостоїв її поглядом.

Ліка відчула змішані емоції. З одного боку, їй було приємно, що знання знадобилися. З іншого боку, раптовий інтерес з боку Максима Сергійовича злегка вибив її з рівноваги. Вона відчула, що він дивиться на неї довше, ніж це було потрібно.

На зустрічі з іспанським партнером Ліка була на висоті. Вона вправно перекладала, уточнювала побажання клієнта, записувала важливі деталі і навіть кілька разів запропонувала рішення, які сподобалися партнеру. Максим Сергійович сидів поруч, час від часу киваючи в її бік, і вона відчувала, як його увага зосереджена на ній.

Після зустрічі, коли клієнт залишився задоволеним і залишив кабінет, Максим затримався у кімнаті. Ліка збирала свої нотатки, намагаючись зосередитись, але його погляд був відчутним.