Читати книгу - "Прокляття РІздвяного Ангела, Arachne "

— Ти знущаєшся? - Простогнала Дженна, оглядаючи зіпсований провід.

Вона дістала запасну гірлянду, але з нею сталося те саме. Коли згасла третя, Дженна роздратовано кинула її на підлогу.

— Гаразд, мабуть, цьогорічного Різдва буде без вогників.

Кіт Леонід знову шипів. Він тепер майже не відходив від дивана, сторожко дивлячись на ялинку і особливо на ангела.

Якоїсь миті він стрибнув на полицю навпроти ялинки і завмер, уважно дивлячись на статуетку. Його вуха притулилися до голови, а шерсть на загривку стала дибки.

Його поведінка стала настільки дивною, що навіть Дженна не могла більше списувати його на примхи.

Пізно ввечері, коли Дженна вже лягла в ліжко, вона почула тихий, ледь помітний звук. Він нагадував слабкий дзвін, ніби хтось трохи постукував по склу. Дженна встала і вийшла у вітальню. У кімнаті нікого не було, але гірлянди, хоч і були вимкнені, здавалося, ледь помітно світилися. Тіні від ялинки здавались довшими, ніж зазвичай, ніби викривлялися в дивних напрямках.

Кіт Леонід сидів біля дверей у спальню і тихо гарчав.

- Ти мене вже починаєш лякати, - пробурмотіла Дженна, намагаючись не звертати уваги на дивну поведінку кота.

Раптом кіт зірвався з місця і побіг до ялинки, зупинившись біля її основи. Він став на задні лапи і почав шкребти лапою по стовбуру, наче намагаючись щось дістати. Потім він завмер, дивлячись прямо на ангела, і видав голосне, майже людське нявкання.

— Льоня, вистачить мене лякати, — нервово сказала Дженна, намагаючись прогнати відчуття, що за нею хтось спостерігає.

Її погляд знову впав на ангела. Обличчя статуетки здавалося таким, що змінилося — тепер воно виражало щось схоже на легку усмішку. Дженна відчула, як по спині пробіг холод. Світло від гірлянд раптом повністю згасло, і кімнату накрила тиша.

— Це просто іграшка, — прошепотіла вона собі під ніс, — іграшка.

Але в глибині душі вона вже знала, що з янголом щось не так. Ситуація явно виходила з-під контролю, і ігнорувати те, що відбувалося, ставало дедалі важче.