Читати книгу - "Козацька балада. Новорічна казка, Влада Клімова"

Приємним терпким повітрям дихалося легше. Але не встигла Соломія оглянути навколишній казковий краєвид, як Андрій схилився перед нею на коліна та схвильовано заговорив:

– Чарівний янголе, я повернувся до тебе вільним. З цієї миті й навіки завжди буду лише твоїм, якщо дозволиш скувати нас кайданами безмежного щастя.

Далі дістав скромну обручку й простягнув до неї обидві руки. Сумна Соломійка геть не очікувала таких стрімких та прекрасних змін. Вона розгублено дивилася у неповторні очі свого судженого й не тамувала сліз. Рука покірно потягнулася до жаданої долі, а слова випурхнули й полетіли до його серця самі:

– Не може бути більшого щастя на землі, ніж належати лише тобі! Я хочу бути твоєю вічно.

Так і прийняла тендітна мрійниця пропозицію свого коханого летіти разом крізь тисячоліття. А потім вони сплелися в ніжних обіймах і радісно слухали серця, що завжди битимуться одне для одного.

Дивлячись на них сама зима забула, що повинна бути холодною й лютою. Сріблясті сніжинки тихо кружляли навколо у весільному танці, вітаючи новонароджену новорічну пару...

Скоро Соломія з Андрієм стали Бойчуками та продовжили свій щасливий шлях разом. А навесні вони завітали до рідного краю, щоб і його зігріти вогнем своїх почуттів.

Не вийде добрати слів, як раділи за дівчину мама і бабуся! Бо хіба ж цим жінкам треба розповідати щось про вірність і силу почуттів? Адже обидві зустріли й покохали єдиного судженого, вперше та востаннє серед світів.

Ой, як гірко і весело покотилося просторами українське весілля! Цього разу не залишилося в Яготині ні заздрісного, ні щирого хто б посмів пройти осторонь того шаленого дійства. Може до Києва українські музики й не чутно було, але серед зелених українських садів запальні таночки тривали кілька днів. А стіл ломився від пирогів, під вишневу наливочку, та п’янив повітря благословенним Щастям молодих.

Бойчуки – люди цілеспрямовані, а тому відпрацювали Соломійчин термін та привезли додому добрий посаг на дім. І десь серед тих приємних турбот лелека приніс їм маленьку дівчинку, що впевнено продовжила козацький рід.

Ось так перший Сілезький сніг допоміг створити чарівну родину наступників-козаків. І в нас з вами також підходять новорічні свята. І нехай хтось серед пітьми мудрує, як нам їх зіпсувати? Та не розуміють вони, що неможливо відібрати промені у сонця, заборонити зеленіти листю чи траві, а небу мати блакитну височінь.

Для всіх, хто читав «Козацьку баладу» ця замальовка, думаю, принесла задоволення. А хто не читав – запрошую! Я щиро вітаю всіх добрих людей землі з прийдешніми святами та бажаю миру і нашої неодмінної Перемоги!

Кінець