Читати книгу - "Стіни в твоїй голові , Ріна Март"

Якось натрапила в стрічці соцмереж на текст, в якому жінка розповідала про своє післязаміжне життя, про те як швидко і впевнено з окремої людини зі своїми потребами, бажаннями і звичками вона з доброї волі перетворилася на якийсь ходячий кухонний комбайн при живому чоловікові.

Замість басейну та стрільби з лука, які так любила раніше, вона освоїла мистецтво бойового макраме та шаленого соління огірків, замість читання книг зайнялася випічкою пирогів, замість курсів підвищення кваліфікації намагалася освоїти ази продажу електроінструментів, які продавав її новоспечений чоловік. Хвала небесам, чоловік виявився не лише симпатичним, а й розумним, і вчасно вказав на ці її помилки. Йому не потрібна була матуся- квочка, так як з бутербродами і продажем інструментів він цілком справлявся самостійно. Поруч він хотів бачити ту жінку, з якою познайомився і яку полюбив, а не ту, на яку вона почала перетворюватися.

На жаль, нас так навчали з дитинства - бути корисними та зручними в режимі 24/7, бути "розумнішим і мудрішим" (мовчи, будь розумнішою; а хто зараз не гуляє, будь мудрішим, не розвалюй родину). Жінка начебто не належить собі і не має права на особисті емоції, невдоволення (варто згадати знамените чоловіче "виносить мізки"), повинна бути завжди красивою і звабливою (чоловік гуляє, отже, дружина не надихає або "не дає"). Вийшовши заміж, багато жінок роблять одну й ту саму помилку - із жінки перетворюються на квочку, зарахувавши чоловіка не до дорослих осіб, а до дітей. Цей момент також відображено у народному фольклорі у вигляді стьоба над чоловіками, які не здатні виявити в холодильнику каструлю з борщем. І за умовчанням це береться за норму.

Примітно, що чоловіки всіма силами підтримують подібний міф, мовляв, ну що з нас взяти, приймайте нас такими, якими ми є, нас не перевиховати, але при цьому на кожному розі транслюють бажання влади за ознакою статі. Але це так не працює. Лідер - це не людина з певною сечостатевою системою. Це людина, яка каструлю з борщем не тільки здатна виявити та самостійно розігріти, а й у курсі, як її приготувати. Чим більше людина прокачує свої навички, тим більше вона незалежна від суспільства та оточуючих, наскільки дозволяє його соціальна ієрархія.

Однак часто так виходить, що жінка своїми руками вкладає чоловіка на диван, а потім на це скаржиться. Вся справа у недовірі до нього, до його здатності вирішувати сімейні проблеми. Можливо тому виною ця дитяча прошивка, яка як аксіому сприймає фразу: "Перші 40 років дитинства особливо важкі для чоловіка" або ж чоловік втратив довіру через свою безвольність або особисто віддав жінці кермо влади, адже так легше - нічого не вирішувати, і в разі невдач є той, на кого можна звалити провину. Але найчастіше це відбувається ще на стадії знайомства, коли чоловік (часто несвідомо) перекладає свою частину зобов'язань на жінку. У результаті вона на чистому альтруїзмі тягне стосунки та чоловіка до РАГСу і далі у щасливе сімейне життя.

Що робити жінці, яка згодом зрозуміла, що перетворилася на ломового коня, а чоловік поряд заріс лінню як мохом?

На стадії знайомства чоловік транслює свою маскулінність, тим самим намагаючись зацікавити жінку, потім потроху розкривається перед нею часто з неусвідомленими скаргами на життя і колишніх жінок. Що робить жінка? Вона починає вирішувати проблеми чоловіка: вислуховувати, давати поради, здійснювати якісь конкретні дії для поліпшення його стану. В ідеалі вислухати кохану людину та підтримати треба, проте не варто робити все замість чоловіка. Вирішувати його проблеми, роздавати поради не потрібно, якщо ви не фахівець у тій сфері, де у нього проблеми. Та й подібна допомога може бути разовою акцією, а не на постійній основі.

В іншому випадку жінка закидає своє життя і починає жити життям чоловіка, намагаючись з алкоголіка зробити ЗОЖ-ника, а зі слюсаря - підприємливого бізнесмена. Виходить, вона не цінує своє життя і свої потреби, інакше їй просто ніколи було б так докладно і прискіпливо влазити під шкуру іншої людини і вирішувати її проблеми замість своїх. Потрібно зрозуміти, що якщо життя іншої людини важливіше за власне, це незабаром призведе до руйнування цього самого життя. Його не буде. Жінка потоне в чоловікові та звинуватить його у відсутності вдячності та ініціативності.

Наприклад, приїжджає чоловік із роботи і починає говорити про те, як тяжко пройшов його день, клієнтам не сподобався його проект, дощ лив як із відра і він сильно втомився. Що робить жінка? Починає його шкодувати і думає, що хоче, щоб його вислухали. А з боку чоловіка це може бути все, що завгодно - від бажання випити і просто розслабитися до бажання фізичної близькості з жінкою, щоб привести в норму свій психоемоційний стан.

Якщо чоловік не промовляє запит конкретно, не варто вгадувати за нього, що він там хоче. Нехай вчиться формувати свій запит прямо, а не приховано, тому що жінка втрачає багато емоційних ресурсів, намагаючись вгадати, що ховається за його фразою: "Сьогодні був дуже важкий день", тим самим сама себе вимотуючи.

Не треба занадто сильно застрягати в його емоціях, не потрібно шукати для нього легшу роботу, якщо він вас прямо не просив про це, не потрібно замість чоловіка вирішувати його робочі проблеми. Це все його зона відповідальності, де він розбирається краще за вас. Просто будьте поряд, підтримайте, вислухайте, але не займайтеся вгадуванням та допомогою без прямого запиту.

Часто жінка всю свою кипучу енергію спрямовує на сім'ю – дітей та чоловіка, не залишаючи собі жодної крихти. У результаті вона може припинити займатися своєю освітою, підвищенням кваліфікації, вирощуванням рослин, йогою, посиденьками з подругами. А що чоловікові? Чоловікові дуже зручно, дружина завжди під боком, зайнята вишивкою, пирогами та ним, коханим. Що ще потрібно для сімейного щастя, думає чоловік, із задоволенням потягуючи веселі напої з друзями та нахвалюючи свою домашню та вірну хранительку вогнища. А що в цей час жінка? Згодом запал проходить, енергія на нулі, приходить втома, а разом з нею і роздратування. Відносини псуються, зростає її невдоволення його способом життя, їй хочеться допомоги, але замість неї вона бачить незадоволену фізіономію чоловіка, у спину летять фрази: "Не винось мені мізки", "Раніше ти була нормальною". Тому що чоловік щиро не розуміє, а що, власне кажучи, сталося? Що не так? Все ж таки було добре. Мовчала, пекла пироги, а тут раптом... Не інакше як подруги намовили або криза середнього віку, або Лабковського перечитала. Якісь незрозумілі бабські хотілки.