Читати книгу - "Його інвестиція. Міняю інвестора. Частина 2., Лія Серебро, Олена Арматіна"

Двері відкриваються автоматично. Я закидаю рюкзак на переднє сидіння, сама сідаю на заднє. Салон лімузина – це окрема історія. М'які сидіння, запах дорогої шкіри, який навіть здається трохи солодким. А ще – тиша. Така тиша, що чуєш своє дихання.

Машина плавно рушає, і я вдивляюся в пейзаж за вікном. Пальми. У повітрі змішалися запах моря, спеки й чогось солоного, що важко пояснити. Туреччина. Вдихаю глибоко й раптом усміхаюся. Як би я не намагалася бути суворою до себе, я скучила за цим.

"Знайоме місце, знайомі відчуття, – думаю. – Тільки от як ти вижив, Салім? І якщо вижив, то що тепер від мене хочеш? Хоч би раз пояснив усе нормально, як людина. Але ні, натяки, загадки, і знову цей шик, який аж дратує."

Їду далі й думаю: "Тепер мені точно нічого боятися. Хай хвилюється він. І хай це буде не останній сюрприз за сьогодні.".