Читати книгу - "Відтінки сталі, Фрірен"

Сходи, що вели вниз, були вузькими й похмурими. Кам'яні стіни, вкриті пліснявою, ніби стискали простір навколо. Темрява ставала все густішою, а єдиним джерелом світла були смолоскипи, які тримали Амара і Грайт. Їхній тріск лунав у тиші, змішуючись із важким відлунням кроків.

Каель ішов попереду, кожен його крок був точним і продуманим. Ілан ішов трохи позаду, уважно оглядаючи кожен камінь на стінах і під ногами. Його очі не пропускали жодної деталі.

— "Це місце відчувається… неправильним," — прошепотіла Амара, її голос був трохи напруженим.

— "Так і має бути," — відповів Ілан холодно. — "Це місце було створене для того, щоб лякати і заплутувати. Ідеальне укриття для ворога."

— "Ти завжди такий оптиміст?" — Грайт намагався розрядити атмосферу, але його спроба здавалася слабкою. Він стиснув руків'я меча, хоча руки трохи тремтіли.

— "Оптимізм тут не допоможе," — втрутився Каель, не озираючись. — "Тримай голову холодною, інакше ти станеш лише тягарем для всіх нас."

Слова Каеля були жорсткими, але Грайт зрозумів, що він має рацію. Це був не той час і не те місце, щоб демонструвати свою слабкість.

Раптом Каель зупинився. Він підняв руку, сигналізуючи всім зупинитися. Тиша стала ще більш напруженою, навіть тріск смолоскипів здався голоснішим.

— "Що таке?" — прошепотіла Амара, схиляючись ближче до нього.

Каель нахилив голову, прислухаючись. У повітрі було щось дивне. Ледь чутний звук, схожий на подих. І не один.

— "Ми не самі," — промовив він тихо, але його голос був як удар.

Ілан витягнув кинджал із легким шелестом, а Амара стала поруч із ним, обережно рухаючи смолоскипом, щоб освітити простір. Тіні танцювали по стінах, утворюючи химерні форми.

— "Звідки це може бути?" — Грайт спробував стримати паніку в голосі.

— "Звідки завгодно," — сухо відповів Ілан, оглядаючи стіни. — "Тут може бути будь-що."

Зненацька звук посилився. Він лунав тепер з усіх боків, набуваючи характеру чи то шепоту, чи то шурхоту. У темряві щось рухалося. Смолоскипи не давали достатньо світла, щоб побачити це чітко, але всі відчували наближення.

— "Грайт, прикрий нас зі спини!" — наказав Каель, витягаючи свій меч.

— "Я… так, звичайно!" — хлопець швидко розвернувся, стараючись не втратити контроль над собою.

Тим часом з темряви вийшла перша істота. Вона була схожа на людину, але її тіло було перекрученим, ніби його ліпили з уламків. Очі істоти світилися примарним блакитним світлом, а рухи були смиканими, як у маріонетки.

Амара витягнула кинджал і приготувалася до атаки.

— "Що це таке?!" — запитала вона, дивлячись на Каеля.

— "Це вже не люди," — відповів він коротко. — "Тримайте дистанцію і не давайте їм торкнутися вас!"

Перша істота кинулася вперед, але Каель швидко відреагував. Його меч блиснув у світлі смолоскипів, і здавалося, що його рухи були швидші, ніж сама тінь. Один удар — і істота впала на підлогу, розсипаючись на уламки чорного каменю.

Проте з темряви виходили нові. Їх було більше. Грайт спробував вдарити одну з них, але промахнувся, і істота майже схопила його за плече.

— "Обачніше, новачку!" — Ілан різко кинувся на допомогу, його ніж точно увійшов у груди істоти, яка розпалася на дрібні уламки.

Амара кинула смолоскип в одну з істот, намагаючись відволікти її, і прошепотіла:

— "Каель, їх стає більше! У нас є план?"

Каель, влучно вбив ще одного ворога, не зупинився:

— "План простий: вирізати дорогу вперед!"

Вони боролися з ворогами, що здавалися нескінченними. Але кожен із них тримався. Амара рухалася з грацією, Ілан був швидким і безжальним, навіть Грайт, хоча й невпевнено, виконував свою роль.

Раптом Каель помітив на стіні символ, що світився слабким червоним світлом. Це був знак, який він бачив раніше в книгах про стародавню магію. Він знав, що це може бути ключем.

— "Амара, смолоскип сюди!" — крикнув він, показуючи на знак.

Амара підбігла і піднесла смолоскип ближче до стіни. Світло запалило символ, і він засяяв яскравіше. У той же момент звук шепоту зник, а істоти, які залишилися, розсипалися на порох.

Тиша повернулася, але тепер вона здавалася ще важчою. Загін стояв посеред зали, важко дихаючи.

— "Що це було?" — Грайт обернувся до Каеля, його голос ще тремтів.

Каель оглянув усіх, перш ніж відповісти:

— "Це був лише початок."