Читати книгу - "Для тебе, Ірен Вастро"

Розділ 2

Діана дотримала свого слова і от я вже тиждень працюю покоївкою. Не скажу, що це робота легка, бо ввечері падаю без сил на ліжко, але гроші просто не заробити. Тим паче Діана мені ще й з кімнатою допомогла і я  тепер живу в маленькій кімнатці у її знайомої. Її родина зараз за кордоном, тому мені дозволили там пожити і заразом придивитися за квартирою. Клієнтів зараз у нас море, тому роботи багато. Це й на краще – не встигаю думати про Тараса. Який же він виявився козел!!! Але нічого, що нас не вбиває, то робить сильніше! Збираюся і мчу на роботу. Мчу так, що мало не навертаюся  на доріжці, що веде до готелю. Вчора була відлига і мабуть я не помітила тоненький лід під ногами, який притрусило вранці снігом. Так от, думала вже поцілую цю калюжу, як враз мене схопили чиїсь сильні і теплі руки.

-Дівчино, треба бути обережною!- сказав мені приємний чоловічий голос за спиною.

-Дякую.- кажу я, коли мене відпускають.

 Обертаюся і зустрічаюся поглядом з дуже симпатичним чоловіком. Його темно- карі очі дивляться на мене, а я на нього.

-Будьте уважніші – лід під ногами. – каже він всміхаючись і йде в бік готелю.

Проводжаю  його поглядо і вдихаю приємний чоловічий аромат парфумів. Коли незнайомець зникає з поля мого зору йду в готель, але вже обережніше. Прямую відразу перевдягатися і беруся за роботу.

-Привіт.- вітається зі мною моя колега Настя.

-Привіт.- кажу я.

-Ти знаєш, що завтра буде корпоратив?- питає вона.

-Ні.- кажу я.

-Ти підеш? У нас завжди гарні корпоративи. Я вже тут 3 роки працюю. А ще скоро мають виплатити премію до Нового року.- каже вона мрійливо.

-Я мабуть не отримаю. Я всього тиждень працюю.- кажу трохи засмучено.

-Той що! Всім дають. У нас дуже  вимогливий, але щедрий директор. Ти ще мабуть його не бачила. Він у відрядженні був. Сьогодні має повернутися.- каже вона.

-Ні, не бачила. Мене оформлювала Віталіна Ігорівна, його зам.- кажу я.

-От і побачиш. Він дуже гарний чоловік. Та справа в тому, що вже зустрічається з одною змією. Її Юлею звати. Мегера ще та. Кажуть спить і бачить, коли одружить його на собі.- каже Настя.

-Мабуть він її кохає.- кажу я.

-Кохає. Кохає і не бачить, яка вона насправді. Їй потрібні лише його гроші. Вона по салонах щодня ходить і по бутіках. А він для неї на все ладен піти.- каже колега.

-Любов зла.- кажу я.

-Отож.- каже видихаючи Настя.- То що ти на корпоратив підеш? Познайомишся з усіма колегами в неформальній обстановці.- каже подруга.

-Можливо і прийду. Коли початок?- питаю, подумавши, що й справді можу сходити трохи розвіятися.

-О 8 в кафе «Шарм».- каже Настя.

-Добре. Постараюся бути.- кажу і ми продовжуємо роботу.

До вечора час минає швидко. А аотім мені телефонує Діана.

-Привіт, як справи?- питає  подруга.

-Привіт. Все добре. А в тебе?- питаю я.

-Теж нормально. Прикрашаю ялинку. Не хочеш приїхати і допомогти?- питає вона.

-Боюся, поки я закінчу, то в ти вже дві ядинки прикрасиш.- кажу я втомлено видихаючи.

-Втомилася. Нічого, це перед Новим роком багато роботи, потім трохи менше буде.- каже подруга.

-А ти звідки знаєш?- питаю здивовано.

-Ну, скажімо, що я теж деякий час там працювала.- каже загадково.

-Зрозуміло.- кажу я.

-Ти на корпоратив ідеш?- питає подруга.

-Ще незнаю.- кажу я.

-Іди. Розвієшся, потанцюєш. В тебе  так мало було в житті веселих моментів.- каже вона.

-Ти права. Але…- кажу я, та подруга мене перебиває.

-Ніяких але. Приходь, підберемо гарну сукню з мого гардеробу – будеш красунею. Може кохання своє зустрінеш.- каже сміючись.

-Не хочу поки ніякого кохання. Мені й самій добре.- кажу з гіркотою.

-То ти заїдеш?- питає з надією.

-Заїду. Тільки після 8. Сьогодні багато роботи.- погоджуюся я.

-Все чекатиму.- каже вона і вимикається.

З усмішкою продовжую роботу. Все таки піду на корпоратив.  Проведу трохи часу з колегами і відпочину.

 Ввечері зустрічаюся з Діаною. Ялинку вона вже прикрасила, тому вечеряємо, жартуємо і приміряємо сукні на корпоратив.

-Ось це найкращий варіант.- каже вона.

Так, мені теж сподобалася ця біла ангорова сукня з поясом та розрізами по боках.  Вона трохи довше коліна, з довгим рукавом, під шию. Дуже гарна.

-Так, мені теж вона сподобалась.- кажу я.

-От і вирішили. Можу ще дати під неї взуття.- каже Діана дістаючи  високі чорні чоботи.

-Ідеально.- каже вона, коли я одягаю взуття.- Тобі дуже личить.- каже подруга.