Читати книгу - "Темний союз, Дроянда"

Наступного дня Анна прокинулась рано, ще до сходу сонця. Спала вона погано — думки про нічну розмову з Алексом не давали їй спокою. Він був правий: вона не мала вибору. Або вона залишиться і дозволить йому керувати її долею, або... втече. Але куди? І до кого? Вона не мала відповіді на ці питання.

Вона піднялась з ліжка, вирушила до вікна й поглянула на місто, яке розцвітало під першим променем сонця. Вулиці були пустими, й лише вітер тихо шепотів серед старих будівель. Усе виглядало мирно, але в її душі вирувала буря.

Кроки за її спиною змусили її повернутись. Алекс стояв у дверях, спостерігаючи за нею з тим самим холодним, але зосередженим поглядом, який став йому так притаманний.

— Ти ще не спала? — запитав він, голос його був спокійний, але й втомлений.

Анна знизала плечима, не знаючи, як відповісти. Вона все ще відчувала напругу в повітрі між ними, ніби кожен рух міг бути вирішальним.

— Я просто намагаюся зрозуміти, чому все це сталося. Чому я опинилась тут... під твоєю охороною.

Алекс не відповів одразу. Він наблизився і, не питаючи дозволу, сів на стілець навпроти її. Його погляд був спокійним, але в очах читалася глибока історія, якої вона не могла навіть уявити.

— Тому що твоє минуле не таке просте, як ти думаєш, — сказав він, нарешті. — Ти була частиною чогось більшего, і тепер це "щось" повертається. Ти не просто людина, Анно. Ти — частина старої гри, і я не можу дозволити, щоб тобі заподіяли біль.

Анна зітхнула. Все, що він сказав, було правдою. Вона відчувала, що цей світ, у який вона потрапила, має більше таємниць, ніж вона могла уявити.

— І хто "вони"? — запитала вона, її голос був м'яким, але твердим. — Ті, хто хоче мене вбити?

— Це не так просто. Вони — частина давньої організації. Їх мета — контроль, влада, і все, що з цим пов'язано. Але чому саме ти стала їхньою мішенню, я поки не знаю. Ти зв'язана з ними, і я маю це з'ясувати.

Анна відчула, як холодний піт покриває її лоба. Вона знала, що в її житті є секрети, але й не підозрювала, наскільки глибокими вони можуть бути.

— Я... я не знаю, що ти маєш на увазі, — промовила вона, нервово поглядаючи на нього.

Алекс посміхнувся, але його посмішка була без теплоти. Він добре розумів, що вона зараз переживає.

— Ти не все пам'ятаєш, Анно, але це ми виправимо. Я допоможу тобі пригадати. І коли ти дізнаєшся правду, ти зрозумієш, чому я намагаюся тебе захистити.

Ці слова не дали їй відчуття безпеки. Вони ще більше заплутували її. Чому вона не могла пригадати нічого важливого? І хто цей чоловік, який так твердо впевнений, що знає, як їй допомогти?

Вони залишилися мовчати ще декілька хвилин, поки Алекс не підвівся.

— У тебе є два варіанти: залишитися і дізнатися правду, або піти і спробувати вирішити це на свій розсуд. Але будь обережна. Вони не пробачають слабкості.

Анна піднялася з місця і подивилася йому в очі. В її погляді була рішучість.

— Я залишаюсь. Якщо є шанс дізнатися правду, я хочу її знати.

Алекс тільки кивнув і зробив жест, запрошуючи її йти.

— Тоді почнемо. Твоя історія ще не закінчена.

Вони вийшли з кімнати, і перед ними розкрилася інша частина цього темного, заплутаного світу, в якому все було не так, як здавалося. І Анна знала, що її життя ніколи більше не буде таким, яким воно було до цього моменту.