Читати книгу - "Темний союз, Дроянда"

Алекс вів Анну через темні коридори розкішного, але холодного особняка. Він ніколи не дозволяв своїм емоціям перевершувати його контроль, але сьогодні щось було інакше. Її рішучість і готовність залишитись всередині цієї гри змусили його ще більше усвідомити, наскільки вона важлива для того, щоб все це розкрити.

— Ти розумієш, куди ми йдемо? — запитав він, поки вони крокували до величезних дверей, прикрашених старовинними гербами.

Анна кивнула, хоча і не була впевнена, чи насправді розуміє все, що відбувається. Вона відчувала себе в пастці, але водночас її серце билося швидше. Вона жодного разу не відчувала себе такою живою, незважаючи на всю небезпеку.

— Це не просто охорона, чи не так? — запитала вона. — Тут є щось більше.

Алекс стиснув губи.

— Я маю на увазі не просто твою безпеку. Моя родина пов'язана з цим світом, і я теж. Ми не просто керуємо бізнесом — ми управляємо і людьми, і цілою мережею, яка знаходиться в тіні.

Він відкрив двері, і вони потрапили до великої кімнати, в якій стояли кілька чоловіків. Всі вони виглядали так, ніби мали надзвичайну владу, але також і глибоке розуміння того, що у цьому світі ніхто не може залишатися на вершині надовго.

— Це Ян і Мирон, — коротко сказав Алекс, киваючи на двох молодих чоловіків, які стояли за столом. Ян, високий і підтягнутий, з яскраво-зеленими очима, усміхнувся, коли побачив Анну. Мирон, трохи старший за нього, з м'якими рисами обличчя, просто кивнув.

— Це наша планова зустріч, — продовжив Алекс. — Тепер ти частина цього світу, і я маю тебе підготувати.

Анна кивнула, її очі мимоволі ковзали по кожному з присутніх чоловіків. Вона не розуміла, чому все це важливо, але щось всередині її змушувало залишатися.

Мирон звернувся до неї:

— Ти повинна зрозуміти, що навіть коли ти будеш з нами, не можна опускати пильність. Тут багато ворогів, навіть серед тих, кого ми вважаємо своїми.

Алекс подивився на Мирона з похмурим виразом.

— Ти не маєш потреби лякати її, — сказав він холодно. — Вона вже досить ускладнила своє життя.

Ян, тим часом, встав і підійшов до Анни.

— Але вона не повинна залишатися наївною, — додав Ян, спостерігаючи за її реакцією. — Цей світ не прощатиме слабкості. Зараз, коли ти з нами, ти повинна бути готова до всього.

Анна відчула, як її серце трохи прискорилось від цих слів. Вони були праві. Їй належало опанувати цей новий світ, якщо вона хоче залишитись в ньому живою.

— Я буду тобі допомагати, — сказав він, підходячи ближче до неї. — Але ти повинна зрозуміти: тепер ми — команда. І як би ти не сприймала мене, ми не можемо бути ворогами. Не зараз.

Анна дивилася на нього, відчуваючи суміш нервозності та зростаючої довіри. Якась частина її душі хотіла йому вірити, але інша — не могла забути, що він був причиною її потрапляння сюди.

— Я розумію, — сказала вона нарешті, відчуваючи, як її слова залишаються не лише в роті, але й в серці. — І я буду готова до всього.

Алекс схилив голову і уважно подивився на неї.

— Це все, що я міг просити від тебе, Анно. Але ти повинна знати, що я не дам тобі впасти. Якщо в тебе є бажання і сила, я буду поруч, щоб тебе підтримати.

В той момент, коли їхні погляди зустрілися, Анна відчула щось більше, ніж просто захист. Було щось у цьому погляді, що змушувало її сердечно битися швидше.

Але вона не знала, що це означало. І не знала, як це змінить її життя.