Читати книгу - "Кохання за сценарієм (але не за його), Дроянда"

Аня дістала ноутбук і, сидячи біля вікна, почала набирати перші рядки нової книги. Ласкаво дивлячись на екран, вона зупинилася на мить, міркуючи над назвою.

"Сніг весною..." — промовила тихо, більше до себе, ніж до нього. "Як тобі назва книги, Микито?"

Він, стоячи поруч, спостерігав, як вона набирає текст, і якийсь час не відповідав. Його погляд був задумливим, як завжди, коли він намагався знайти потрібні слова. Аня, здається, зрозуміла, що він знову опинився в тій самій тиші, яка іноді виникала між ними, коли думки не співпадали.

"Ну, чому мовчиш?" — запитала вона, піднявши очі на нього, намагаючись зрозуміти, чому він не дає відразу відгук.

Микита злегка усміхнувся і сів поруч. "Це цікаво. Сніг весною... Я думаю, ця назва дуже підходить для чогось, що намагається пробитися через щось старе, але ще не зовсім готове до змін."

Аня подивилася на нього, зрозумівши, що він знову торкнувся суті їхнього власного становища. "Так, наче це наше початок, але з тими ж непорозуміннями з минулого. Ми все ще намагаємось розібратися в собі."

"Може," — погодився він. "Але іноді сніг — це як очищення, навіть якщо він і приходить не вчасно."

Аня кивнула, натискаючи клавіші. "Можливо, так і є. Може, саме цей сніг і є початком нового."

Вони мовчали, але в цьому мовчанні було більше розуміння, ніж у будь-яких словах.