Книги Українською Мовою » 💛 Дитяча література » Про Руду Мишку і цукерку, що все змінила , Radka 📚 - Українською

Читати книгу - "Про Руду Мишку і цукерку, що все змінила , Radka"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Про Руду Мишку і цукерку, що все змінила" автора Radka. Жанр книги: 💛 Дитяча література. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 4 5 6 7 8 9
Перейти на сторінку:
Розділ 2

Наступний ранок у нашої Мишки почався не так, як би їй хотілося. Її сон порушив якийсь шурхіт у нірці. Вона вийшла зі своєї кімнатки й намагалася зрозуміти, що коїться.

Тато з мамою заклопотано сновигали туди-сюди й навіть не одразу помітили, що їхня донечка вже прокинулась.

— Що тут сталося? — сонним голосом запитала Наша Мишка.

— О, доню, ти вже прокинулась? Ми з татом вирішили піти в село, щоб принести смаколиків.

— Добре, — байдуже відповіла Руденька Мишка.

— Але нас може не бути декілька днів, — застеріг її тато.

— Та знаю я, — буркнула мала й хотіла повернутися в ліжечко.

Та їй уже не спалося. Сон минув, тому вона вирішила вийти надвір.

— Вчора ми назбирали достатньо їжі, — давала настанови мама. — Тож не забувай вчасно їсти, — хвилювалася вона.

— Добре, мамо.

— Допізна на вулиці не затримуйся, — наказував тато. — Щойно сонечко почне сідати, одразу заходь у нірку й закривай вхід корою.

— Та знаю-знаю, — недбало відповіла та.

— Я б хотіла ту цукерку, що минулого разу. Червону, з барбарисовим смаком, — сказала на прощання Мишка.

— Постараємося, доню, — лагідно відповіла мама, поцілувала її й рушила слідом за татом. Неподалік вони зупинилися, помахали донечці лапками й зникли в густій траві.

Руда мишка навіть зраділа, що батьки пішли, а вона залишилася сама, як доросла, у нірці.

Але холодок страху пробіг по спині. А раптом до неї завітає якийсь хижак?!

"Ні, геть ці думки!" — швидко відігнала їх Мишка.

Вона повернулася до своїх звичних справ: попила водички із зеленого листочка й пішла сидіти на пеньочку.

Незабаром до неї завітали коники-стрибунці. Вони виглядали дуже кумедно: один був великий, із довжелезними лапками, а двоє менших — один зелений, а другий коричневий.

— Здорова була, Мишко! — гукнули вони з трави.

— Привіт, — озвалась Руда.

— Ходімо грати в хованки! — запропонував коричневий Коник.

— Не хочу я з вами бавитися, — відказала Мишка. — Я, щоб ви знали, нині сама на господарстві.

— Ого, подивіться на неї, яка господиня! — засміявся зелений коник.

— Ану киш звідси! Бо зараз як упіймаю, то всі ноги повідриваю! — пригрозила їм Мишка.

— Та ну, чого ти, Руда? — поспішив заспокоїти її зелений коник. — Краще нашу загадку відгадай!

— Яку ще загадку? — Мишка намагалася приховати свій інтерес, але їй дуже подобалися загадки. Вона обожнювала, коли довгими зимовими вечорами тато розповідав їй казки й загадував щось хитромудре.

— Без крил літаю, без ніг біжу. Іноді тихий, іноді гуду. Що це? — хитро посміхнувся зелений стрибун.

— Не буває такого! — закотила очі Мишка. — Хто це без крил? Усі комахи й птахи з крилами.

— Так це ж миша без крил! — сказав коричневий коник, і всі знову зареготали.

— Ой, у тебе теж крила для краси! — зауважила Миша.

— А що може бути без ніг? — замислилась вона.

Мишка напружено намагалася здогадатися, але нічого не спадало на думку.

— Ось дивись: без крил літаю, без ніг біжу! — повторював зелений коник, стрибаючи навколо.

— Іноді тихий, іноді гуду! — підхопив великий зелений коник, стрибаючи на місці.

Це видовище навіть розвеселило Мишку, але вона залишалася серйозною, бо дуже хотіла розгадати загадку.

— Без крил літаю, без ніг біжу. Іноді тихий, іноді гуду… — повторювали коники хором.

"Що ж це таке?" — гарячково думала миша.

— А-а, знаю! Це струмок! — радісно вигукнула вона.

— Ну, майже! — стрибав зелений коник. — Але подумай ще!

Мишці стало трохи прикро, що вона не відгадала з першого разу. Але коники підбадьорювали її.

— Ось дивись: зараз його немає, а коли є, навіть орел тікає!

— Навіть орел? — повторила задумливо Миша.

— А! Так це вітер!

— ТАААК! — запищали коники в один голос.

Вони тріумфально застрибали навколо неї, але Мишці вже не хотілося гратися.

— Все, йдіть звідси, я зайнята, — буркнула вона.

— Та добре, ще побачимось, — відповів зелений коник.

— Бувай! — попрощалися коричневий та великий Стрибунець.

Мишка лишилася сидіти на пеньочку, заплющивши очі й повернувшись мордочкою до сонечка.

У неї зовсім не було настрою щось робити чи навіть гратися. Оскільки вона прокинулася рано, то вже в полудень її знову почало хилити на сон, і вона навіть задрімала просто на пеньку.

Раптом її розбудив тоненький писк. Вона розплющила очі й повернула голову на шум.

— О, Мишко, привіт! Як добре, що ти тут! — привіталася Маленька Сіра Мишка.

Вона тягла за лапку свою меншу сестричку, яка впиралася, вередувала й тому пищала.

— Мишко, Руденька, чи не могла б ти мені допомогти?

— Іще чого… — пробурмотіла Руда Миша.

— Мама пішла до тітоньки Полівки, а мені сказала доглянути мишеня. А я ще не встигла принести води на ніч у нірку. Тож, може, пограєшся з нею трохи?

Сіра мишка подивилася на Руденьку благальними очима.

— Ну добре, давай, — зітхнула наша Мишка.

— Ой, дякую тобі! Я швидко, от побачиш! — вже на бігу вигукнула Сіра Мишка.

Руда подивилася зверху вниз на мишеня. Вона ще ніколи не няньчила малих, тому не знала, що з нею робити…

Сіре мишеня спочатку трохи злякалося великої рудої миші й перестало вередувати.

— Як тебе звати? — пробурмотіла Руда.

— Пік, — ледве чутно відповіло мишеня.

— Хочеш гратися? —  запитала миша.

— Так, — ще тихіше прошепотіла Пік.

— А в що ти любиш гратися? — вже бадьоріше поцікавилася наша Руда Мишка.

— Я люблю гратися в родео! — пожвавішала Пік. — Я буду вершником, а ти — диким конем. Ти будеш нестримно гасати й намагатимешся скинути мене зі спини!

Від самої думки про несамовитий біг нашій Рудій Мишці стало зле. Вона скривилася.

— Хто це тебе навчив такої гри? — спитала вона.

— Мої брати. Вони завжди так зі мною граються!

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 2 3 4 5 6 7 8 9
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Про Руду Мишку і цукерку, що все змінила , Radka», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Про Руду Мишку і цукерку, що все змінила , Radka» жанру - 💛 Дитяча література:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Про Руду Мишку і цукерку, що все змінила , Radka"