Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Обіцяна, Леля Карпатська 📚 - Українською

Читати книгу - "Обіцяна, Леля Карпатська"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Обіцяна" автора Леля Карпатська. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 4 ... 90
Перейти на сторінку:

  Поволі споночіло. Ляна сиділа на сходах. Запах лаку досі не вивітрився і будинок здавався дівчині незатишним. Ніби готель, промайнуло в голові. Та нічого, з часом вона облаштує його, придбає купу дрібничок, які перетворять бездушне помешкання на сімейне гніздечко. Самотнє гніздечко. «Може завести кота?»

  Ляна повільно підвелася і вже хотіла піднятися до себе, як знову почула скрип, який долинув з коридору на другому поверсі — над головою дівчини. Ляна судорожно вхопилася руками за поручні і завмерла. Невже вона не помилилася і в будинку окрім неї є ще хтось? Серце в грудях скажено затріпотіло, благаючи чимдуж втікати звідси, та вроджена впертість змушувала переставляти ногу за ногою, підіймаючись сходами все вище.

  Намацавши позаду себе вимикач, Ляна натиснула кнопку і роззирнулася: порожньо. Вузький довгий коридор осяяло яскраве світло. Воно діставало кожного закапелка, кожного кута — так хотіла Ляна. Невже вона зробила помилку, переїхавши сюди? Можливо, варто було зачекати?

  Дівчина повільно підійшла до своєї спальні, прошмигнула всередину і повернула ключ у замку: вона в безпеці.

 

  Зі сну вирвав гучний, проте стриманий стук у двері. Ляна потягнулася і неохоче сіла на ліжку. Котра година? Телефон повністю розрядився. Стукіт знову повторився і дівчина, накинувши на себе легкий халат, поспішила вниз.

На порозі стояв незнайомий чоловік. Ріст трохи вищий за середній, статура — така сама, середня і… ніяка.

— Добридень! — привітно всміхнувся він і всередині Лани ніби щось обірвалося: голос чоловіка здався їй знайомим.

Дівчина мовчки кивнула і заправила неслухняне пасмо кучерявого волосся за вухо.

— Вирішив привітати з новосіллям, — чоловік прискіпливо оглянув Лану з ніг до голови і знову всміхнувся.

— Вибачте, ви…

— О, перепрошую! Мене звати Власлав, я місцевий голова.

«Серйозно?» — подумала Ляна. — «Що за дивне ім’я?»

— За що такий вияв уваги? У вас до всіх приїжджих голова приходить вітатися?

— Чого ж ви так? — звів вверх брови Власлав, продовжуючи усміхатися. — Це ознака культури. Все ж до Європи рівняємося.

Ляна не відповіла. Вона не любила подібного хизування, вважаючи його фальшивим.

— То що ви хотіли? — спитала байдуже.

— Може, запросите в дім?

Дівчина мовчки кивнула, пропускаючи непроханого гостя.

— Гарно зробили, гарно, — прицмокнувши язиком, мовив Власлав.

Він, як і Яра, з цікавістю розглядав незвичне для себе житло. Ляна механічно клацнула на кнопку чайника і сперлася на стільницю.

— Нічого екстраординарного, — заперечила вона, спостерігаючи за чоловіком. — То які справи у вас до мене?

— Та так, хотів залучити вас до громади. Людей в нас хоч і небагато, проте всі свідомі та активні.

— Вам на благодійність здати? — холодно спитала Ляна, склавши на грудях руки.

— Чого ви так? — Власлав вдав, що образився. — Нас фінансують з області.

— То що? Вибачте, можливо, я здамся трохи невихованою, але я лише вчора приїхала і до гостей ще не готова.

— Вода закипіла, — чоловік кивнув у бік чайника. — Мені чорну, без цукру.

Ляна зітхнула і заходилася робити каву. Схоже, вона помилилася, думаючи, що знайде тут спокій.

Власлав сидів на дивані і неквапно пив каву, час-від-часу кидаючи погляд по бокам. Ляна сиділа навпроти і думала про щось своє. За останні півгодини вона дивним чином звикла до цього незнайомого чоловіка і вже майже не помічала його, заглибившись у власні переживання.

— Ви ходите до церкви?

Раптове запитання ніби пробудило Лану зі сну і вона ледь здригнулася.

— Що?

— До церкви. Ви католичка?

— Та ні, — стенула плечем Ляна.

— Грекокатоличка? Православна?

— Швидше, атеїстка. А яке це має значення?

Власлав не відповів. Він прискіпливо дивився прямо в очі дівчини, яка в свою чергу також не відводила погляду. А в нього гарні очі, раптом промайнуло в її голові. Блакитні такі, глибокі… Стій! Досить з тебе тих очей. Ні до чого доброго вони не привели.

— Гаразд, мені вже час йти. Ви сидіть, я двері за собою зачиню.

  Ляна промовчала. Дивний якийсь.

 

1 2 3 4 ... 90
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Обіцяна, Леля Карпатська», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Обіцяна, Леля Карпатська"