Читати книгу - "Сильніше за обставини, Естрела Асферіс"

Я кивнула головою, погоджуючись, і пішла слідом за цілителем.

***

Віртен ле Рів'єн

Я сидів за столом у будинку дядька і снідав. Поруч зі мною розташувалися мої друзі. Настав ранок, а ми так і не розробили план дій. Дядько хоч і поговорив із батьком, але як допомогти нам вони ще не придумали. Я взагалі сумнівався, що є якийсь безкровний варіант вирішення цієї ситуації.

Дядько допоміг нам із визначенням, хто де перебуває, і з п'яти варіантів, де шукати Бет, залишилося два. Але спершу дядько дуже наполягав, щоб я відвідав лікарню. Він переживав, що в мого поранення можуть бути наслідки, все ж таки я був отруєний. І хотів переконатися, що вся отрута виведена з організму.

Я ж хотів якомога швидше повернутися до пошуків, але просто не міг проігнорувати прохання дядька, який виховував мене нарівні з батьком. Тож після сніданку ми всією компанією, хіба що крім дядька, мали вирушити в найближчу лікарню. Він дав мені амулет для зв'язку з ним, і якщо щось трапиться, я мав негайно йому про це повідомити. Не те що б я прагнув ділитися з кимось своїми проблемами, але все ж є новини, які не можна приховувати. До них належать ті, які зачіпають інтереси і безпеку зграї, а також близьких і друзів.

Після того, як мене обстежить лікар, ми збирались вирушити спочатку в одному напрямку, а потім, якщо це знову буде хтось із моїх родичів, то в іншому.

Минуло хвилин десять, і ми з речами залишили будинок дядька. Ще десять хвилин, і ми вже стояли біля входу в лікарню, а за кілька хвилин мене оглядав лікар. Він продіагностував мій стан за допомогою магії, і запевнив, що отрута давно й успішно виведена з організму, і що мені не варто хвилюватись даремно. Тільки порадив побільше відпочивати і пити зміцнювальні настої. Написавши рецепт, він простягнув його мені. Я подякував йому, і розплатившись за візит, покинув кабінет.

Коли я вийшов, то помітив, що Тесар кудись зник. Запитавши у хлопців, я отримав невиразну відповідь:

- Він пішов прогулятись. Сказав, що скоро повернеться.

І де він? Що на нього раптом найшло? Навіщо тут затримуватись, якщо зайве зволікання тільки наближає наших ворогів. Що швидше ми звідси заберемося, то краще для нас. Хоча може він відійшов у вбиральню?

Раптом десь неподалік пролунала лайка. Я вслухався, бо помітив знайомі нотки роздратування. Невже Тесар із кимось посварився?

Я одразу ж кинувся в той бік, сподіваючись, що нічого серйозного не сталося.

Коли я вискочив з-за повороту, то побачив, як Тес потирає бік, піднімаючись із підлоги. Поруч із ним також намагалася встати якась худенька дівчина, але в неї це не дуже виходило. Весь цей час між ними точилася перепалка, кожен обсипав висловами іншого.

Тепер зрозуміло, вони врізалися одне в одного, і обидва впали на підлогу від сили зіткнення. І якщо Тесу не мало сильно дістатися, адже в нього врізалася тендітна на вигляд дівчина, то їй не так сильно пощастило. Та й судячи з її вигляду, вона і до зустрічі з ним була травмована. Дивлячись на пов'язку на її голові, я зрозумів, чому вона досі не могла встати. Підійшовши до неї, я простягнув їй руку, щоб допомогти піднятись. Вона одразу ж вхопилася за неї, і все ж змогла відірватися від підлоги.

Коли я був в безпосередній близькості від неї, то відчув запах перевертня. Точно, вона ж представниця моєї раси. Також від неї віяло лікарнею, напевно, вона провела тут кілька днів. А ще я відчув трохи знайомий, приємний аромат.

Спробувавши пригадати, я завмер на кілька секунд, аналізуючи і порівнюючи цей запах з усім, з чим я до цього стикався. Ще трохи, і думка прийде, а поки подивимося, що відбувається.

Ага, поки я намагався зрозуміти, чим же таким знайомим пахне від дівчини-перевертня, вона хитаючись пішла геть. Один крок, другий, третій. Поки я відраховував її кроки, мій мозок обробляв інформацію. Коли вона зробила п'ятнадцятий крок, до мене дійшло, чим таким знайомим пахне від дівчини, точніше ким. Це був запах Бет. Вона не так давно бачила Бет. І якщо я зміг відчути її запах, то, найімовірніше, вона провела з нею кілька днів.

Я одразу ж кинувся до дівчини. Наздогнавши її, я розвернув її до себе, і витріщився на неї вимогливим поглядом.

- Як давно ти бачила Бет? - запитав я суворо.

- Я не знаю, про що, або про кого Ви говорите, - зухвало відповіла вона. У її погляді прослизнув виклик.

- Брешеш, я чую на тобі її запах, - різко відповів я, і потім трохи пом'якшивши попросив: - Будь ласка, дай мені відповідь. Для мене це дуже важливо.

Вона блиснула очима на моє звинувачення. Що ж до мого прохання, вона не повелася на більш м'який тон, і запитала:

- Хто ти? Звідки знаєш Бет?

- Я Віртен, її друг.

Щойно я вимовив своє ім'я, в її очах промайнуло впізнавання.

Поки ми вели діалог, друзі встигли підійти ближче, і дивувалися, що відбувається, чому я раптом кинувся за незнайомкою. Вони не чули розмови, але бачили наші напружені пози, і вирішили втрутитися.

- Віртен, ти що робиш? Навіщо пристав до дівчиська? - запитав Тесар. Він досі потирав забитий від падіння бік.

- Яке я тобі дівчисько? Ти мене навіть не знаєш, а смієш говорити про мене в такому нахабному тоні?! - розлютилася незнайомка.